Україна - дітям: щоденник велоподорожі з Обухова до Львова. День 2

Продовжуємо розповідь про захопливу подорож на велосипедах просторами України. Сьогодні наші мандрівники подолали 89 км шляху і опинились в м. Бердичів. День був нелегким, але цікавим. Читайте.

Отже, день 2-й.

Виїхали достатньо пізно, лише о 10:00. Ярика не могли добудитися, втомилася дитина. Крім того - задощило, тому і повільно збиралися.

Сьогодні на першій зупинці було морозиво, щоб відпочинок був смачнішим. Дощик все-таки вирішив перевірити нашу міцність. І хоч як Ярик не намагався відлякати його пісенькою "rain, rain, go awaу" - це нас не врятувало. Стіна із зливи та граду, в яку ти просто від'їжджаєш, - не жарт. Але навіть це не завадило Тарасу продовжувати спати.

Діти залишилися сухими завдяки комбінезонам-непромокайкам, резиновим чобіткам і додатковим плащикам, що закривали повністю сидіння, саме це не дозволяло затікати воді за спину. Але чи залишилися сухими дорослі? Звісно, ні.

На зупинках сьогодні у нас особливі розваги - бігання, стрибання по калюжах. Також величезний захват у малечі викликали вантажні потяги - досить довго вони не заспокоювалися і не втомлювалися повторювати "ту-ту, ту-туууу'.

По дорозі ми бачили і коней, і корів, і кізоньок, і овечок. А ще лелеку, який гордо один стояв серед поля, а на під'ізді до Бердичева ще декілька лелек кружляли над нами в небі, що теж викликало захват. Незабутнє враження на дітей справив мурашник. Та й не тільки на дітей, погляньте самі:

Ну, і звісно, не буває все добре і сонячно, і діти не завжди слухняні, і вередування невеличкі були в Тараса, але ж вони ще діти, тому без цього ніяк.

І на завершення вечірнє фото, після того як вони поснули за 1хвилину:

Початок історії читайте тут.