“Религиозный” скандал в Винницкой школе продолжается
Вчера мы писали о том, как в одной из Винницкой средних школ разгорается скандал из-за учительницы украинского языка, которая каждый свой урок начинает с молитвы, а учеников, которые зевают, осеняет большим крестом “чтобы черти не залетали в рот”. Родителям такие педагогические методы пришлись не по вкусу, и они попытались привлечь администрацию школы к ответственности.
У mamaclub есть эксклюзивный контакт с мамой одной из учениц скандальной школы. Вот что она рассказывает о результатах усилий родителей:
1. Як тільки ми дізнались про "молитовні" уроки, на наступний день була проведена бесіда з вчителькою з вимогою припинити молитись і хреститись на уроках української мови. Результат – ніякий. 2. Були зібрані батьківські збори, на яких вислухали цю ж вчительку і було чітко висловлене прохання, не молитись і не хреститись на уроках. Результат – ніякий. 3. Написана заява на ім"я директора школи із підписами половини батьків класу із вимогою відсторонити цю вчительку від викладання у нашому класі. Результат - директор провів роз"яснювальну бесіду із вчителькою із категоричною забороною молитись. 4. Написана заява у місцеве відділення департаменту освіти з вимогою відсторонити цю вчительку від викладання Результат - заяву прийняли. Можливо, були ще дзвінки та зустріч із директором. 5. Знову написання заяви та похід до директора батьківського комітету, але уже у супроводі журналістів декількох друкованих ЗМІ та одного телеканалу. Результат - вчительку відсторонено від викладання у нашому класі, їй висловлено догану та обіцянка від представника департаменту освіти, що буде проведена перевірка того, як цей вчитель проводить уроки та виконує свої обов"язки.
Загалом, ми своєї мети досягли - цей вчитель у нас викладати більше не буде і у неї є одна догана - половина шляху до звільнення по статті. Але я зробила декілька висновків особисто для себе із цієї ситуації. Хоча вони і так були очевидні.
1. Ніхто з батьків окрім мене не прийшов поговорити із вчителькою. Тут три варіанти: - чомусь діти не розповідають батькам, що робиться в школі, або розповідають поверхнево. - діти розповідають, батьки обурюються вдома на кухні і все - діти розповідають, батьки вважають, що вчительці видніше, що робити з їхніми дітьми Можливо є ще якісь варіанти, адже чужа сім"я - то темний ліс. Але сам факт, що ніхто не прийшов поговорити з вчителькою мене здивував.
2. Вчителі "старої гвардії", в своїй більшості, і далі живуть "по старінке". Вони вважають, що батьки не мають їм суперечити, адже вони вчітелі, великі і могутні. Їм досі невтямки, що часи мовчазних рабів давно пройшли (хоча частина батьків намагається мене переконати в іншому). Такі вчителі до батьків ставляться зверхньо, з такою "добродушною зверхністю", як до осіб, які несповна розуму. Типу, що ви там тямите, я ж вчитель, мені краще знати. А те, що за вікном ера цифрових технологій, та для того, щоб дізнатись тему диктанту не потрібно зубрити підручники, а достатньо погуглити, їм навіть не приходить в голову.
Є, звичайно і вчителі, які відчувають "хвилю", які розуміють. що все йде, все змінюється, і уже їхні перші учні стали бабусями - дідусями, і те, що було добре для них - уже смішно для їх онуків. Але таких одиниці. Молоді вчителі, в більшості, намагаються знайти підхід до кожного класу, навіть до кожної частини класу, свій, особливий. Вони легше адаптуються, вловлюють потреби та розуміють, що вчити на уроках інформатики, як вмикати і вимикати комп"ютер учнів, у яких уже давно не перший особистий ноут, - просто тупо.
3. Мене неймовірно дивують інертні батьки... Просто. Я розумію, важко піти проти того, хто з дитинства вселяв у тебе страх та покору, важко сказати щось проти того, від кого на даний момент залежить якась частинка майбутнього твоєї дитини... Але... Люди, схаменіться!!!! Ваша дитина залежить лише від вас, і якщо вчитель буде розказувати їй, що вона гімно, а ви нічого не зробити - то ваша вині у тому, що дитина таки виросте безправним інертним гівном!!! Якщо ви не можете захстити свою дитину від протиправних дій - то хто її захистить?! Вчитель - не єдиний у світі, щороку педуніверситети "штампують" нових викладачів, які б із задоволенням пішли на роботу до школи. Школа - не єдина у світі - ви ж не живете на безлюдному острові, де вибору немає?! Так. ця найближча і найкомфортніша, але якщо доведеться обирати між психічним здоров"ям своєї дитини, але пів години в дорозі зранку, чи поламаним життям свого нащадка, але школа під боком - що оберете?
З приводу нашої ситуації. Дуже неприємно. Просто жахливо неприємно, що довелося вдатись до таких крайніх мір. Хотілося б все владнати "полюбовно" - розмова з вчителем, і все владналось. Але довелось робити те, що довелось. Нервів було витрачено величезну кількість. Трусились і руки і ноги і все, що тільки могло труситись. Подумки перегрались уже сотні сценаріїв розвитку подій і безліч разів перепиталось саму себе - а чи не було зроблено якусь непоправну помилку? Школа у нас хороша. Не "семи пядей во лбу", але пристойна. Вчительський склад різний, та у нас молода, адекватна і хороша класний керівник. Розумію, вчительська робота не легка, тим більше із підлітками. Я з ними двома деколи вдома ради дати не можу, а тут 30 чоловік чужих дітей...
Сюжет о ситуации можно посмотреть по ссылке: http://sobytiya.tv/stories/44765/