Алергія на антибіотики: вигадка, яка може коштувати життя
А у вас є алергія на пеніцилін, чи якийсь інший антибіотик? Так? А якщо я скажу, що переважна більшість із вас помиляється?
Близько 10% всіх пацієнтів повідомляють про алергію до пеніциліну. При цьому насправді 90% з них такої алергії не мають.
Частина хворих знають про свою алергію з розповідей батьків. Хтось має сплутані спогади з дитинства. Інші – неправильно в свій час оцінили власний стан. Бо якщо після прийому антибіотиків починає нудити, або з’являється висипка – це не є залізним доказом алергії. Частина (більша) побічних дій антибіотиків має зовсім інші механізми, не пов’язані з гіперчутливістю.
Чому вам про це не казали в лікарні?
Лікарі недостатньо знають про алергію на антибіотики і рідко консультуються у колег з цього приводу. Я маю на увазі американських лікарів, бо вони і самі це визнають. У нас, впевнений, такої проблеми нема.
Тепер цікаве. Припустимо, у вас дійсно був епізод істинної алергії на антибіотик. Протягом 10 років, у 80-90% пацієнтів ця алергія зникає! Тобто, пацієнти можуть абсолютно спокійно знову їх приймати. При чому ризик нової алергії у них приблизно такий самий, як і у людей без жодних проблем у минулому.
Знаю-знаю, деякі читачі вже на грані того, щоб закричати "БРЄД!!!". Але це не шалені ідеї якихось фріків від медицини. Позиція Американського Центру по контролю захворювань – аналогічна. Те саме говорить Американська Академія алергології та імунології.
Але що поганого в тому, що на пацієнті стоїть клеймо "алергія", навіть, якщо її немає? Мінусів надзвичайно багато.
Примітка про алергію на антибіотики в історії хвороби, пов’язана з більшою кількістю антибіотикотерапії, більшою кількістю інфекційних ускладнень, більшим ризиком отримати неправильний антибіотик. Пацієнти, з "алергією" на пеніцилін проводять в лікарнях на 10% більше часу, ніж люди без подібної стигми. І найголовніше: через псевдо-алергію пацієнту часто призначають антибіотики другої лінії. А це призводить до їх надмірного використання і глобального росту резистентності. Тобто у кожного зростає шанс в майбутньому (дуже недалекому) не вилікуватись від більш-менш серйозної інфекції.
Яким чином визначати алергію на антибіотики?
Шкірною пробою. Цей метод далекий від ідеального, проте альтернативні тести in vitro є менш надійними. Рекомендую:
хороша свіжа стаття, де представлені механізми, клінічні випадки і описані процедури "розвінчання алергії";
обширний цьогорічний огляд, який розбирається в технічних моментах проведення шкірної проби.
А ось, що робити, якщо шкірну пробу робити не можна. А тут – коротко і доступно, що робити лікарю, якщо пацієнт заявляє про наявність алергії на антибіотики.
Наприкінці скажу найголовніше: "Людоньки, не лікуйтесь самостійно! Консультуйтесь в лікаря, якому довіряєте. Шановні колеги! Не вірте пацієнтам наслово. Перевіряйте все, що в ваших силах. Стежте за актуальними публікаціями".