Аптеки ростуть, як гриби після дощу. Навіть коли пацієнтів меншає
Є закони математики, є закони економіки. Є навіть елементарна логіка. Але в Україні вони працюють дивно: населення скорочується, споживання ліків падає, а аптек стає більше.
Це якби на потопаючому "Титаніку" не рятувальні шлюпки опускали, а відкривали ще один бар.
Демографія мінус, аптеки плюс
Населення зменшується. Війна, міграція, смертність. Споживання ліків падає. У 2023 році українці купили приблизно на чверть менше упаковок, ніж у 2021-му. Але при цьому – кількість аптек зростає. Тільки за 2024 рік їх стало приблизно на тисячу більше.
Для прикладу:
- "Подорожник" у 2024-му відкрив понад 400 нових аптек і на початок 2025 року має понад дві тисячі точок по країні.
- "АНЦ" станом на 2023 рік утримував близько 1100 аптек у 138 містах.
Тобто – мінус пацієнти, плюс аптеки.
Логіка бізнесу проста: якщо покупців меншає, треба відкрити ще одну точку і накрутити ціну вище.
Економіка: ліків менше, грошей більше
У 2025 році український фармринок показує типовий інфляційний парадокс:
- ринок у гривнях росте,
- кількість проданих упаковок ліків падає,
- у липні продажі в грошовому вираженні зросли більш ніж на 10%, а в натуральному (упаковки) - знизились на 7–8%.
Простими словами: ліків купують менше, грошей витрачають на це більше.
Європейський досвід: регуляція замість хаосу
У більшості країн Європи аптека – це не просто бізнес, а частина системи охорони здоров’я. Там головне – доступ пацієнта до ліків, а не максимізація прибутку.
- Німеччина: одна аптека обслуговує близько 8–10 тисяч жителів, і власником може бути лише дипломований фармацевт.
- Франція: норма – одна аптека на 2 500 мешканців. Відкрити нову можна лише тоді, коли цього реально потребує регіон.
- Іспанія та Португалія: відстань між аптеками – щонайменше 250–300 метрів, щоб уникати надмірної концентрації точок у прибуткових локаціях.
- Данія: кількість аптек прив’язана до демографії та географії, що дозволяє уникати хаотичного розростання.
Українська реальність
Жодного регулювання. Великі мережі ростуть як гриби після дощу, використовуючи сотні ФОПів для оптимізації податків і обходу контролю. Дрібний бізнес витісняється, пацієнт отримує завищені ціни, а аптечна сфера перетворюється на поле монополізації та агресивного бізнесу.
У результаті фармацевтична карта країни формується не за потребами населення, а за комерційною логікою великих гравців.
Соціальні наслідки
Для багатьох українців відвідування аптеки давно перестало бути звичною справою – це майже екзистенційний вибір. Пацієнти з низьким доходом щоразу зважують: купити ліки чи забезпечити сім’ю їжею. Пенсіонери дедалі частіше беруть не упаковку, а лише кілька блістерів – рівно стільки, наскільки вистачає пенсії. Хронічно хворі змушені урізати курси лікування, ризикуючи власним здоров’ям.
Це не просто економія – це системне порушення права на лікування, яке напряму впливає на тривалість життя.
У цей час великі аптечні мережі продовжують "експансію": відкривають нові точки навіть у демографічній кризі, малюють нові цінники без прозорого обґрунтування, компенсуючи падіння попиту підвищенням цін.
Для бізнесу це "стратегія розвитку". Для пацієнтів – поглиблення соціальної нерівності, коли доступ до лікування стає привілеєм, а не базовим правом.
"Аптеки люблять пацієнтів – у тому сенсі, як вовк любить овець."
Сьогоднішня арифметика українського аптечного ринку виглядає цинічно просто: населення скорочується, аптек більшає, ліків купують менше, а витрати на ліки – зростають.
Бізнес посилює позиції, пацієнти стають жертвами гри без правил. І поки держава не введе чітке регулювання аптечного сектору, ця сфера залишатиметься не частиною системи охорони здоров’я, а інструментом заробітку на людській вразливості.