"Наша ціль – простягнути руку допомоги кожному військовому", – керівниця Центру медико-психологічної реабілітації військових Ірина Сисоєнко

Вони чи не єдині в Україні допомагають військовим комплексно відновлюватись після мінно-вибухових травм, ампутацій, контузій та ПТСР виключно за кошти благодійників, волонтерів та міжнародних організацій. Заступниця директора з Інституту медицини праці імені Ю. І. Кундієва НАМН України Ірина Сисоєнко власними зусиллями організувала мультидисциплінарний Центр медико-психологічної реабілітації військових з початку повномасштабної війни.

Ми поспілкувалися з пані Іриною про роботу Центру, про складні виклики сьогодення в умовах війни, інноваційні підходи лікування військових, а також важливість інформування та підтримки військових суспільством.

Чому Інститут медицини праці ім. Кундієва Академії медичних наук України почав займатись непрофільним напрямком, реабілітацією військовослужбовців?

Справді, Інститут медицини праці ім. Кундієва Академії медичних наук України ніколи не займався реабілітацією військових. Але на початку повномасштабної війни, я зрозуміла, що ми маємо бути максимально корисними для суспільства. І всі наші сили зорієнтувати на допомогу військовим - тим, хто захищає нас та оберігає на фронті.

Як президент Всеукраїнської асоціації фізично-реабілітаційної медицини і курортології, я усвідомлювала, що той досвід, той напрямок, який вже багато років існує у команди наших фахівців, ми маємо впроваджувати в якомусь закладі та працювати. Велика кількість поранених після воєнних дій та стресу спонукало нас побудувати такий потужний, комплексний центр для реабілітації військових.

Це було досить непросто, адже ми все робили з нуля. Перш за все потрібно було знайти гідну команду. Усі фахівці, які зараз працюють у Центрі медико-психологічної реабілітації - це молоді, високопрофесійні лікарі фізично-реабілітаційної медицини, яких я запрошувала з різних міст України.

Звісно для них потрібно було створювати належні умови для роботи. В першу чергу постало питання достойної заробітної плати, адже коли лікарі приїжджають працювати з інших міст зі своїми родинами, їм потрібна належна фінансова підтримка. Тому я розуміла, що без належної оплати праці я не зможу створити потужний Центр реабілітації.

Як ви налагодили ці фінансові труднощі? Хто нині фінансує Центр медико-психологічної реабілітації військових?

Я почала перемовини з різними бізнес-структурами, з якими ми домовились про те, що вони будуть надавати фінансову допомогу на благодійний рахунок для нашого Інституту. І саме з цих коштів ми розробили систему офіційних заробітних плат для наших лікарів. Крім лікарів, ми також запросили фізичних терапевтів, ерготерапевтів, терапевтів мови та мовлення. Тож зараз у нас потужна команда, якою я пишаюся. Я вважаю, що в мене команда зірок!

Вони працюють злагоджено між собою, кожен пацієнт проходить спочатку діагностику, після чого наші спеціалісти розробляють індивідуальний план реабілітації під кожного військовослужбовця. У нашій команді також є психіатри, психологи та психотерапевти, які супроводжують увесь процес реабілітації під кожного пацієнта.

До цього Інститут імені Кундієва ніколи не отримував коштів для відновлення будівлі. Тому доводилось залучати донорів, спонсорів, волонтерів. Особливо я дуже вдячна американському фонду Jam, який зробив за власний рахунок туалети для сліпих з дотриманням усіх вимог та спеціальний ліфт для інвалідів. Вони також повністю поміняли усі старі вікна на нові.

Ви говорите, що у Вас потужна команда досвідчених фахівців, але у нас в Україні все ж це нова сфера, у тому числі для наших лікарів. Який досвід у фахівців Центру в сфері реабілітації військових?

Зараз ми справді проходимо через величезний досвід війни, на жаль, ми вимушені це проходити. Я все це враховувала перед створенням даного благодійного проєкту, тому я особисто залучала до нашої команди професійних фахівців з Ізраїлю.

Ізраїль - це воююча країна протягом багатьох років, і зрозуміло, що досвід бойових травм у них чималий. Президент профільної асоціації Ізраїлю Юлії Трігер супроводжує усі наші заходи, які ми проводимо від імені нашої асоціації.

Досвід бойової травми наші фахівці перейняли від від Ізраїлю. У свій час я об'їздила чимало реабілітаційних центрів Ізраїлю. Особливо була здивована і приємно вражена найбільшим Реабілітаційним центром Ізраїлю Левінштейн. Я побачила, як взаємодіє як єдиний простір, як послідовно все там вибудовано та яка кількість медиків задіяна.

Нашими партнерами по формуванню медико-психологічної реабілітації є Ізраїльська медична місія в Україні. Вони допомагають нам матеріально у тому числі.

Яких пацієнтів берете у першу чергу?

Особливий акцент ми зараз робимо на пацієнтах, які мають черепно-лицеві травми. Є хлопці повністю сліпі, після важких поранень обличчя та голови, які часто не можуть відновити зір. Таких пацієнтів часто супроводжує мама або дружина, тому у нас є обладнані двомісні палати, які також ми робили за рахунок донорської допомоги.

Скільки військових уже відновилися у Вашому Центрі й скільки триває реабілітація?

Ми відкрилися у 2022 році, до цього я займалася організацією гуманітарної допомоги з початку повномасштабної війни в Україні. З травня місяця ми відновили роботу, і почалась більш потужна робота з військовослужбовцями. Поранених, яких відправляли до шпиталів у той час, потрібно було готувати до протезування, особливо після ампутації.

Після навіть найсучаснішого протезування потрібна реабілітація, адаптація пацієнта до руху, до активного життя. На стаціонарі у нас постійно проходять реабілітацію 50 осіб.

Амбулаторних у нас дуже мало.

Завдяки такій спільній роботі нашої команди високопрофесійних фахівців з початку повномасштабної війни допомогу отримали вже 2,5 тис. військових, які безкоштовно, без жодної гривні можуть потрапити до нас за направленням з військової частини. Ми намагаємось брати всіх, хто до нас звертається.

Кількість людей, яка потребує реабілітації сьогодні, постійно збільшується. Які перспективи розвитку Центру реабілітації військових?

Я дуже хотіла, щоб наступного року наш Центр медико-психологічної реабілітації перейшов на фінансування від Національної служби здоров'я, відповідно у нас буде більше можливостей. Якщо ми будемо продовжувати свою роботу, я особисто, як керівник Центру, буду ще більше посилювати волонтерську роботу, збираючи допомогу від наших партнерів, спонсорів та волонтерів. Звісно, тоді ми зможемо збільшити кількість військових для проходження реабілітації у нашому Центрі.

Які технології та методи лікування ви використовуєте?

Ми використовуємо інформаційні системи штучного інтелекту, різні види масажів, ванни, магнітну й лазерну терапія, роботу з віртуальною реальністю, залучаємо психологів та психотерапевтів. Також ми маємо можливості телемедицини: наших лікарів консультують досвідчені фахівці з-за кордону з двох всесвітньо відомих німецьких клінік - "Шаріте" та "BG".

Закордонні фахівці допомагають нашим лікарям із діагностуванням пацієнтів, тому що є дуже складні поранення, контузії, вибухові травми. І далі вже за результатами консультацій іноземних лікарів ми розробляємо індивідуальний план реабілітації. Курс реабілітації в середньому триває 28 днів, але у нас є пацієнти які перебувають у нас і два місяці - все індивідуально.

Наскільки реабілітація ефективна? Адже, наприклад, той же ПТСР потребує досить тривалого лікування та підтримки фахівців.

Робота із пацієнтами з посттравматичним стресовим розладом - це робота в різних напрямках. З ними працюють не лише психологи, а й спеціалісти з фізично-реабілітаційної медицини, адже тіло і розум - єдині.

Відповідно чим краще дається навантаження на тіло, чим більше ми даємо можливість тілу фізично розвиватися, тим швишде пацієнт відновлюється після ПТСР. Ось така комплексна робота з самого ранку й до середини дня, коли тіло проходить роботу на великій кількості обладнань із використанням системи штучного інтелекту, різних видів масажів, ванн, магнітної й лазерної терапії із залученням психологів та психотерапевтів, чудово відновлює наших пацієнтів із ПТСР.

З чим найчастіше до вас звертаються наші військові?

Дуже часто до нас звертаються хлопці після ампутацій, контузій, після проблем зі спиною, опіків. На жаль, багато з них потребують реампутації. Ми проводимо багато консультацій з хірургами, терапевтами, травматологами, і на базі Інституту. Я, як президент Профільної асоціації з реабілітації проводжу велику кількість заходів, де є спільна комунікація між лікарями фізичної реабілітаційної медицини. На жаль, у нас є пацієнти, яких ми із болем в серці відправляли на повторну реампутацію.

Наразі у нас є пацієнт - молодий чоловік із важкими пораненнями обличчя, який майже нічого не бачить. З самого ранку він займається на підвісних системах з дікарем, потім у нього комплекс фізіотерапевтичних процедур. Ми підтримуємо не лише його фізіологічний, а й психологічний стан.

У нашій команді є ще один особливий лікар - золотистий ретривер Рем. Це моя собака. Мені його подарували, і я відразу ж вирішила залучити його до нашої команди.

Він пройшов відповідне навчання. З ним тривалий час працював кінолог. Він щодня робить обхід наших пацієнтів, дуже товариський, всіх любить й обожнює спілкування! Наші пацієнти навіть після виписки приходять його відвідати. (Сміється)

Що вас особисто надихає на організацію такої складної роботи?

Я вважаю, що кожен із нас сьогодні має робити свій вклад в боротьбу проти військової агресії. Як депутат попереднього скликання Верховної Ради України, я вперше в нашій країні провела круглий стіл на тему реабілітації військових. Тоді це була реабілітація учасників АТО у 2014 році. Ми вперше провели глобальне зібрання на рівні держави, присвячене цій темі. До цього в Україні системи реабілітації не було взагалі, я була першовідкривачем.

Для мене саме це стало поштовхом рухатися далі в цьому напрямку. Було чимало моїх депутатських звернень до уряду країні, я готувала законопроєкті, присвячені реабілітації військових. Завдяки цьому з'явилися перші професії - лікар фізичної реабілітаційної медицини, фізичний терапевт, ерготерапевт. І нині, перебуваючи тут, - на посаді заступника директора Інституту, це моя громадянська позиція, це вклад в нашу спільну перемогу.

Досить часто наші військові залишаються сам на сам після серйозних поранень чи психологічних травм. І більшість із них були б і раді допомозі в реабілітації, однак вони не знають, що робити й куди звертатися. Що ви їм порадите?

Головна наша мета - допомогти військовим не залишитися наодинці! І наша глобальна задача суспільства - змінювати їх думку про те, що вони після важких випробувань долі нікому не потрібні!

Наша мета - простягнути руку допомоги кожному військовому, щоб кожен із них опинявся в тих руках, серед тих людей, які їм скажуть: "Ти - не один, ми - з тобою, ми - разом!"

Найперше, що я хочу порадити кожній людині, яка постраждала від війни, - не варто думати, що ви залишилися сам на сам із проблемою! Потрібно бути відкритим до суспільства й починати бачити тих, хто може допомогти. А вони точно є! В нашій країні дуже багато таких людей. А для цього не потрібно замикатися в собі, не соромитися говорити про свою проблему - людям та Всесвіту!