Здоров’я поза мораллю: як ВООЗ заграє з диктаторами

У червні 2025 року Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) потрапила у новий дипломатичний скандал. У розпал війни Росії проти України, регіональний директор організації Ханс Клюге відвідав Москву, потиснув руку Сергію Лаврову і зробив кілька заяв, які російські ЗМІ інтерпретували як дипломатичне визнання ВООЗ партнером Кремля.

Водночас у той самий період російські ракети влучали у лікарні Білої Церкви та Дніпра. А на міжнародній арені – у тому числі з боку України, Латвії, Естонії – пролунали чіткі звинувачення на адресу ВООЗ: порушення нейтралітету, аморальність, легітимізація агресора.

Що сталося: дипломатія, що йде врозріз із гуманітарним правом

Реакція українського уряду на візит представника ВООЗ до РФ була категоричною. Міністерство охорони здоров’я назвало це порушенням дипломатичної ізоляції країни-агресора та підривом авторитету міжнародних інституцій. Голова парламентського комітету з питань охорони здоров’я Михайло Радуцький нагадав: від початку повномасштабної війни знищено понад 2350 українських медичних закладів.

Відчутне обурення проявили й країни ЄС. Міністр закордонних справ Латвії Байба Браже та міністр соціальної політики Естонії Кармен Йоллер заявили, що дії Клюге дискредитують принципи ВООЗ і ігнорують системні порушення міжнародного гуманітарного права з боку РФ.

Коли нейтральність стає сліпотою

У відповідь на критику представники ВООЗ запевняють у своїй "неупередженості" та "гуманності". Зокрема, на Петербурзькому міжнародному економічному форумі Ханс Клюге наголосив, що здоров’я не має бути політизованим. Проте саме така аполітичність на практиці може перетворитися на співучасть у легітимізації режимів, що цинічно зневажають гуманітарні принципи.

ВООЗ посилається на необхідність гуманітарного доступу та забезпечення медичними препаратами. Але важко не помітити: ця "гуманність" проявляється чомусь лише щодо країни-агресора, і ніколи — щодо країни-жертви.

Фінансовий слід: 22 мільйони причин для лояльності?

Голова медичного комітету ВР натякнув на можливу фінансову мотивацію візиту до РФ. І справді: у 2024–2025 роках внесок Росії до бюджету ВООЗ становить $22,2 млн — лише 1,87%, але в умовах фінансової кризи організації ця частка набуває більшої ваги.

На фоні планованого скорочення бюджету ВООЗ на чверть, зростає значення навіть невеликих внесків, особливо після оголошеного виходу США з організації. Втрати від американського фінансування можуть сягнути майже $1 млрд. І на цьому тлі підтримка від РФ — уже не "дрібниця", а актив, який потрібно утримувати.

Історія симпатій до диктатур: не вперше і не востаннє?

Візит Клюге до Москви — не поодинокий випадок. ВООЗ вже мала епізоди публічної підтримки режимів із сумнівною репутацією: від Мугабе в Зімбабве (якого організація на кілька днів призначила "послом доброї волі") до відвертих реверансів перед урядами Китаю, Ірану та навіть включенням представника Північної Кореї до виконавчого комітету ВООЗ.

Критики пояснюють таку поведінку біографією чинного гендиректора ВООЗ Тедроса Гебреєсуса, який очолював МЗС Ефіопії в період, коли країна переживала масові порушення прав людини. У 2020 році колишній радник Білого дому Девід Стейнман навіть звинуватив Гебреєсуса у причетності до геноциду в регіонах Ефіопії.

А що з Україною: 665 тисяч доларів — і жодної поваги?

Членство України у ВООЗ коштує $665,5 тис. на 2024–2025 роки — порівняно невелика сума. Але і вигоди від членства неочевидні. Реальна участь ВООЗ у відновленні системи охорони здоров’я в Україні здебільшого обмежується консультативною допомогою та координацією.

Співзасновник Українського центру охорони здоров’я Павло Ковтонюк публічно запропонував переглянути формат співпраці з ВООЗ або навіть призупинити її. Його аргумент: така поведінка організації суперечить етичним засадам та інтересам країни, яка страждає від системного терору з боку Росії.

Куди далі: стратегія, а не емоції

Україна має поставити перед собою прагматичне питання: чи відповідає ВООЗ у нинішньому форматі нашим стратегічним інтересам? Чи варто продовжувати повноцінну взаємодію з організацією, яка на практиці не демонструє солідарності із жертвами агресії?

Можливо, час перейти до більш асиметричної моделі участі — із фокусом на користь, а не декларації. Інакше "здоров’я для всіх" ризикує перетворитися на здоров’я для обраних — тих, хто зневажає право, але не забуває платити внески.

Що важливіше — принципи чи пожертви?

Історія дружби ВООЗ із диктатурами — не про поодинокі помилки. Це системний тренд, який дедалі більше підриває довіру до організації. І хоча глобальне здоров’я дійсно потребує координації на міжнародному рівні, воно не повинно бути прикриттям для співпраці з агресорами.