Що варто знати про життя з деменцією
Шок, розпач, зневіра, прагнення диво-ліків, незгода – це можна відчути, коли близькій людині поставили діагноз “деменція”. Деменція – це поступове погіршення когнітивних (розумових) функцій у порівнянні з іншими людьми того ж віку та освіченості. Дуже важливо знати, як діяти і на що сподіватися.
У світі наразі понад 35 мільйонів людей хворіють на деменцію, і через 20 років ця кількість подвоїться. Деменція частіше вражає жінок. Найпоширенішою формою деменції є хвороба Альцгеймера, далі йде судинна деменція, деменція з тільцями Леві, змішані форми деменції (коли і те, і те), та інші, значно рідкісніші, форми.
Проте, в Україні досить неохоче ставлять діагноз “деменція” чи констатують смерть від хвороби Альцгеймера. А якщо проблему не називають своїм іменем, то її і не вирішують.
Вирішення полягає, на жаль, не у видужанні. В разі слабкої чи помірної деменції можливо лише підтримувати розумові здібності і здоров’я на тому рівні, що є. Важливо також лікувати і не давати погіршуватися психічним і фізіологічним станам, що супроводжують деменцію. А ще — вчасно владнати юридичні справи і забезпечити гідне життя, яке дедалі важче хворому самостійно підтримувати. Життя з важкою деменцією значною мірою означає паліативну допомогу (http://bit.ly/2pprplD, http://bit.ly/2JAr3iX, http://bit.ly/36nSdnh)
Головні симптоми деменції такі:
Поступове погіршення розумових здібностей.
Однією із перших ознак деменції є втрата нюху.
Погіршення пам’яті (як тимчасової – забули, що хотіли зробити; так і довготривалої – як звати родичів, місце народження).
Складність в доборі слів.
Труднощі у виконанні буденних справ.
Так звана виконавча дисфункція, коли важко вирішувати логічні питання, знаходити аргументи, приймати рішення.
Дезорієнтація у просторі і погане впізнавання облич.
Інколи родичі підозрюють деменцію, бо людина не відповідає чи каже не те, що треба, але причиною цього є закладені вуха. З віком та при проблемах із жуванням порушується механізм самоочищення вух, і там відкладається вушна сірка, яка і заважає чути. З іншого боку, погіршення слуху в середньому віці є однією із причин деменції.
Діагностика деменції – питання складне. Головне, що варто знати, – це важливість збору повного анамнезу, ретельного огляду пацієнта/-ки, оцінки загального фізичного та психічного стану, співбесіди із близькими людьми, і проходження різноманітних когнітивних тестів.
Потрібно також вирізняти тимчасове запаморочення через стрес, хворобу, ліки проти постійного погіршення когнітивних здібностей, і чітко знати — стало гірше після інсульту чи інфаркту, чи поштовху не було. Різні типи деменції можна диференційно діагностувати, але це вимагає значних ресурсів (http://bit.ly/2pmRGRF, http://bit.ly/2pprplD).
Тут ви знайдете перелік станів, що можуть призвести до погіршення розумових здібностей, проте деменцією не є. Зверніть увагу на гіпотиреоз (нестачу гормонів щитоподібної залози), брак вітамінів В1 та/чи В3, В12 та Е, в тому числі через хвороби шлунково-кишкового тракту, депресію, та лікування препаратами, що зменшують утворення ацетилхоліну.
Лікування
Складність медикаментозної терапії різних форм деменції та її супутніх психічних станів, як-от психоз, полягає в тому, що ліки варто добирати, переглядати ефективність, і складно врахувати можливу взаємодію. Низка психолітичних препаратів викликає запаморочення і падіння, що може закінчитися переломом, а деякі антидепресанти – втрати калію.
Хворобу Альцгеймера лікують інгібіторами холінестерази: донепезил, або галантамін, чи рівастігміном. Додатковою терапією, чи другою ланкою в разі неефективності першої є мемантин. Деменцію з тільцями Леві лікують тими ж препаратами, але їхня пріоритетність різна: донепезил чи ривастигмін є першою ланкою, другою – галантамін, а третьою – мемантин.
В разі судинної деменції ці ліки прописують лише якщо є супутня хвороба Альцгеймера чи деменція з тільцями Леві. Терапія судинної деменції торкається передусім чинників, що призводять до проблем із судинами: порушеного балансу холестеролу, цукрового діабету та високого тиску.
В описі низки ліків йдеться про їхню ефективність в разі різних форм деменції чи лікування інсульту, проте клінічні протоколи їх не включають, а незалежні дослідження повідомляють про суперечливі чи явно погані результати.
Спосіб життя з деменцією
Деменція рідко приходить сама. Її часто супроводжують тривожність, галюцинації, анорексія, депресія, інфекційні хвороби чи ризик переломів. Деменцію та її супутні стани варто долати не лише фармакологічними втручаннями. Не тому, що “хімія – це зло”, а тому що людям потрібна людяність і спілкування, а взаємодія та ефекти ліків важко довести до досконалості (http://bit.ly/2qZBkir, http://bit.ly/2Wp2ieX).
Що варто зробити:
Потрібні соціальні контакти: домашня тварина, відвідини.
Сенсорна стимуляція: масаж, підбір музики, освітлення. Найкращою музикою є та, яку хворі слухали замолоду, чи добре впізнають. Повна тиша може викликати слухові галюцинації.
Співи. Наспівування пісеньки в момент, коли людина з деменцією розгубилася і не знає, що відбувається, допомагає “зачепитися” за реальність і відновити контроль.
Фізична активність. Жодна тема не може оминути фізичні навантаження. Ходити, виходити з дому, розтягувати шию і спину дуже важливо і для тіла, і для мозку. Без руху деменція швидко прогресує. Фізична активність зменшує тривожність, безсоння, агресію та інші стани, що можуть супроводжувати деменцію.
Свідома діяльність: волонтерство, інклюзивні програми, робота в саду.
Нейрокогнітивні технології: ігрова консоль, планшет.
Підтримка з боку опікунів чи соціальних працівників.
Світлова терапія: яскраве світло вранці, тепле червоне світло ввечері допоможуть стабілізувати біоритми і побороти безсоння.
В разі деменції порушується координація та орієнтація в просторі. Можна загубитися у власній кімнаті серед ночі. До того ж, жінки в менопаузі часто мають остеопороз – стан, коли кістки втрачають кальцій і стають більш крихкими. В такому разі падіння може призвести до переломів, в тому числі – шийки стегна. Протезування і тривалий період в ліжку ще сильніше погіршать стан. Тож слід подбати про безпеку в домі. Зробити стільки змін одразу досить важко, але краще зробити хоча б те, що можливо, чи взяти такі уваги для планування житла:
Прибрати килими і доріжки, за які легко зачепитися. Як варіант – зафіксувати на підлозі. Дім не має бути захаращеним.
Зробити легкодоступними вимикачі освітлення. Можливо, варто встановити датчики руху в передпокої, щоби світло вмикалося саме, чи світилися покажчики (серед ночі, якщо треба до вбиральні, приміром).
Замінити конфорки на такі, що припиняють подачу газу, якщо вогонь згас (газ-контроль). Придбати електричну плиту.
Не носити капці чи пантофлі. Це найгірше взуття. Взуття має добре фіксувати п’ятку і не спадати з ноги.
У ванній, туалеті, передпокої, де людина взувається, потрібні поручні, що допомагають безпечно піднятися.
Залізти до ванної може бути складно навіть з поручнями. Душова кабінка може бути зручнішим рішенням.
Людину має бути легко впізнати і доставити додому, дати ліки за потреби. Для цього згодиться браслет з ім’ям та контактним телефоном та документи в гаманці.
Більше про безпеку пацієнтів з деменцією читайте тут, як запобігти деменції – тут.