Генетика і дитячий рак: нові дані про ризик розвитку лейкозу
Гострий лімфобластний лейкоз (ГЛЛ) – найпоширеніший рак у дітей. Це злоякісне захворювання становить близько чверті всіх онкологічних діагнозів у дитячому віці і залишається однією з головних причин смертності від раку серед дітей.
Сучасна хіміотерапія значно підвищила шанси на одужання. Водночас її токсичність призводить до того, що навіть у тих, хто переміг хворобу, зберігається високий ризик ускладнень: серцево-судинних і легеневих хвороб, когнітивних розладів та навіть вторинних пухлин у дорослому віці.
В American Journal of Human Genetics опубліковано результати масштабного генетичного аналізу. Вчені з Університету Південної Каліфорнії з’ясували: діти, які мають спадкову схильність, мають на 20% і більше вищий ризик розвитку ГЛЛ.
Це перше дослідження, яке оцінило не лише абсолютну кількість лімфоцитів, а й їхнє співвідношення з іншими клітинами крові – нейтрофілами, моноцитами та тромбоцитами. Виявилося, що важливим є саме баланс між різними видами клітин, а не лише надвиробництво лімфоцитів.
Для цього вчені провели двоетапне асоціативне дослідження (GWAS), використавши дані 2666 пацієнтів із ГЛЛ та понад 60 тисяч контрольних випадків, залучивши ресурси UK Biobank (більш ніж 400 тис. осіб).
Як виникає ГЛЛ
Лейкемія починається з мутацій ДНК у клітинах кісткового мозку. У нормі клітини мають життєвий цикл – ріст, функціонування, загибель. При ГЛЛ цей механізм "ламається": кістковий мозок продукує надлишок незрілих лімфобластів, які не здатні боротися з інфекціями і витісняють здорові клітини крові.
Сучасна теорія вказує на двоетапний розвиток захворювання:
- Початкова мутація (так званий pre-leukemic clone) формується ще до народження у 5% дітей.
- Друга подія – додаткові мутації під впливом біологічних чинників. Якщо імунна система не дозріває належним чином, ризик переродження клітин у лейкоз зростає.
Чи можна попередити хворобу?
Вчені висувають гіпотезу про роль так званих "відстрочених інфекцій": діти, які в ранньому віці не контактують із достатньою кількістю мікробів, можуть мати "недотреновану" імунну систему. Це відкриває шлях до вторинних мутацій.
Зараз тривають дослідження щодо можливих превентивних стратегій: від використання пробіотиків до створення нових методів раннього втручання.
Наступним кроком стане найбільше на сьогодні дослідження, яке використає клітини пуповинної крові новонароджених для вивчення pre-leukemic clones. У перспективі це може стати частиною рутинного скринінгу новонароджених на ризик ГЛЛ.