Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) під час війни
Війна – це один найстрашніших проявів людського існування, який травмує, як фізично, так і психічно. Її наслідки для конкретної особистості можуть знищувати кордони між переможцем і переможеним, бо обидві сторони не можуть оминути жертв. Як військові, так і цивільні через бойові дії зазнають ментальної шкоди, одним з найбільш поширених серед розладів психіки, який виникає через війну, є посттравматичний стресовий розлад або ПТСР.
ПТСР – це психічний розлад, формування якого базується на перенесенні людиною надсильної психотравмуючої ситуації, яка стала причиною виникнення такого рівня стресу, що став для психіки нестерпним. Причиною надмірного навантаження на психічний стан людини може бути ситуація, що пов’язана з проявами насильства, смертю, великою загрозою для життя. Також можна зазначити, що ПТСР може бути не тільки в учасника травмуючи подій, а й у свідка. Наприклад, військові, які бачили, що тіла вбитих горять, відчували цей запах, після того, як опинялися вдома, у безпечній обстановці та, наприклад, відпочивали з родиною на природі, не могли спокійно переносити запах смаженого м’яса. У них виникали болісні для психіки флешбеки. Це небажані спогади, асоціації з травматичною подією. Тобто, запах смачної страви нагадував їм жах, коли горить людина. Зрозуміло, що після таких емоцій вже дуже складно відпочивати і бути радісним у моменті.
ПТСР може проявитися у кожного, особливо зараз, коли країна знаходиться в стані війни, а жоден з її громадян не відчуває себе у 100% безпеці. Лякаючі новини, постійне інформаційне навантаження, що стосується прогнозів стосовно завершення війни, чутки, плітки та суперечки, регулярні повітряні тривоги та інформація про втрати, загиблих, постраждалих. Усе це дуже травмує. Що ж говорити про випадки, коли людям з дітьми, пенсіонерам, доводилося тікати, залишати домівки, майно, усе минуле життя?
Окремо слід сказати про військових. Чомусь, коли про них йде мова, більшість уявляє собі сильних та незламних чоловіків, але… Ми не думаємо про те, що нерідко вони не були готовими до того, що на них чекає. Якщо це не професійні військові, то їх не вчили вбивати, а це не просто, навіть якщо ти бачиш перед собою ворога. А, хто вчив, як пережити смерть побратимів, чи їх каліцтво?
Ніхто не знає на війні, що він переживатиме. Бути готовим до цього на 100% неможливо, навіть, якщо ти цілком усвідомлюєш ситуацію. Тому саме військові є найбільш вразливою категорією для ПТСР. Коли трапляється психотравмуюча подія, спочатку відчувається жах, може бути почуття дереалізації, втрати контролю над ситуацією та власним тілом, згодом "накривають" прояви гострої реакції на стрес.
ПТСР починає даватися взнаки приблизно через місяць після події, що його спровокувала. Проявляються флешбеки у вигляді травмуючих спогадів, сильні, неочікувані, з якими людина не може впоратись, бо немає уявлення, як це зробити. Обтяжує і те, що ніхто з близьких не може дати поради, розділити ці переживання на 100%, якщо теж не був учасником подібної ситуації.
Основні симптоми посттравматичного стресового розладу:
- спогади про травмуючу подію, які часто виникають як флешбеки, відчуття, які нагадують про травматичний досвід;
- гіперзбудження, неможливість заспокоїтися, "всидіти" на місці;
- проблеми із сном, як з його тривалістю, так і міцністю, можуть бути жахи, які стають додатковою причиною раптового пробудження;
- необхідність тримати усе під контролем, сильна настороженість, неможливість розслабитися та відчути себе в безпеці;
- постійні страхи, самонавіюванні, повʼязані із травмуючою ситуацією та вірогідністю її повторення, спроби вмикати уникаючу поведінку стосовно усього, що може бути небезпечним;
- порушення когнітивних функцій, неможливість зосередитися, погіршення пам’яті, відсутність мотивації працювати;
- відсутність інтересу до звичайного життя, почуття самотності;
- коливання емоцій, спалахи агресії чи навпаки, надмірна сльозливість, апатія;
- бажання усамітнення, замкненість, постійні прохання не турбувати, залишити "в спокої".
Часто у військових ПТСР є не єдиною ментальною проблемою. Можуть виникати і супутні розлади, що іноді дуже ускладнює ситуацію. Наприклад, у випадку, коли людина намагалася самостійно впоратися з розладом, але обрала не вірний шлях, а саме надмірне вживання алкоголю чи спроби "загасити пожежу бензином" та спробувати наркотичні речовини. Таким чином до ПТСР додається ще й алкогольна чи наркотична залежності. Тоді окрім психіатра потрібна допомога й нарколога. У таких пацієнтів перебіг захворювання протікає більш важко, бо подолання залежності саме по собі є сильним стресом, а при посттравматичному стресовому розладі це важче вдвічі та сильніше. Саме тому, слід бути дуже уважними аби не допустити суїцидальних спроб.
Хто з військових найвразливіший до виникнення ПТСР?
Кожен, хто бере участь у бойових діях, має дуже високий відсоток вірогідності розвитку ПТСР. За статистичною інформацією, приблино 60-80 % військових мають усі симптоми гострої травми. Тобто, вони потребують своєчасної та компетентної допомоги, бо за її відсутності можуть виникати важкі наслідки.
Найуразливішими до виникнення ПТСР:
- які вже мали в анамнезі діагностований психічний розлад;
- які вже мали негативний досвід психотравмуючої події;
- травма яких, повʼязана з втратою родини, рідних, смертю людей, їх інвалідизацією;
- самотні, бо дуже важко людині, коли немає близьких, із якими можна було б поділитися власними думками, переживаннями, поговорити та отримати підтримку і розуміння.
Лікування
ПТСР – не минає самостійно. Цей розлад потрібно брати під контроль разом зі спеціалістом. Допомогу для воєнних можна отримати у таборах декомпенсації чи центрах ветеранів. Цивільні можуть звернутися за допомогою до психіатра за місцем проживання чи онлайн/офлайн приватно. Лікуванням же ПТСР може займатися лише лікар психіатр. Окрім медикаментозного лікування він може рекомендувати психотерапію, оскільки вона допомагає усвідомити негативні переживання і трансформувати свій досвід, замість травми отримати посттравматичне зростання, стати ще сильнішою та мудрішою людиною, яка знову живе щасливим та радісним життям.