Івермектин як чергова панацея від COVID-19
З початку пандемії COVID-19 різні існуючі ліки рекламувалися як майже чудодійні. Будь-які дискусії щодо доказової бази зазвичай зводяться до теорії змов великої фармацевтики та вказівок урядів. Історія, аналогічна з Гідроксихлорохіном, розгортається навколо іншого препарату – івермектину.
Про те, чому препарату не варто довіряти своє здоров'я при COVID-19, написала на своїй сторінці в Facebook Катерина Амосова, доктор медичних наук, кардіолог, професор внутрішньої медицини.
Ще більш детальний розбір – що не так з дослідженнями ефективності івермектину щодо COVID-19, можна дізнатися зі статті доктора Ф. Перрі Вілсона з Єльської школи медицини.
Що собою являє Івермектин
Івермектин – протипаразитарний засіб, який також застосовується в лікуванні корости, річкової сліпоти та філяріатозу. Цей препарат давно використовується в усьому світі – з 1975 року, він входить до списку основних лікарських засобів ВООЗ.
Івермектин зв'язується з певними хлоридними каналами на нервових і м'язових клітинах, паралізуючи істоту, яка зазнала впливу. Ці канали присутні в нервовій системі хробаків і комах, тому препарат діє.
У людей теж є канали, але тільки в мозку і хребті. Оскільки івермектин не може проникати через гематоенцефалічний бар'єр, люди позбавлені його впливу.
З чого почалися дослідження
Ентузіазм щодо івермектину викликало одне дослідження. Воно показало, що він може мати противірусні властивості, впливаючи на білок – імпортін, який багато вірусів використовують для своїх цілей.
Дослідники заразили культуру клітин SARS-CoV-2 і додали івермектин в різних концентраціях. Потім вони виміряли реплікацію вірусу і виявили, що ліки – принаймні, в чашці Петрі – можуть різко придушити здатність вірусу до відтворення.
Однак виникла проблема. Інгібуюча концентрація препарату близько 2,5 микромоль не досяжна на реальних живих людях. Фактично, стандартне дозування івермектину дозволяє досягти концентрації в крові приблизно 25 наномолярних одиниць, що в 100 разів менше, ніж було необхідно in vitro. Концентрації в легенях трохи вище, ніж в крові, але все ж в 50 разів менше, ніж необхідно для придушення вірусу в клітинах в культурі.
Отже, якщо івермектин буде працювати у людей з COVID-19, це повинно бути через якийсь інший механізм, наприклад протизапальний. Але як відправна точка біологічна правдоподібність тут невисока.
Однак це не зупинило багатьох дослідників. На цей час численні клінічні випробування оцінювали препарат як ефективний відносно COVID-19.
Що ж не так з доказами
У метааналізу автори об'єднали дані з 24 рандомізованих досліджень івермектину (в цілому вони охоплювали 3328 пацієнтів) і вивчали різні результати, починаючи від купірування симптомів до смерті.
Перрі Вілсон зосередився на показниках смертності, і в результаті прийшов до висновку, що як мінімум у двох дослідженнях (проведених в Ірані та Єгипті) наведені некоректні дані, які й вплинули серйозно на фінальну оцінку. Якщо їх виключити, то "захисний ефект" івермектину в цьому метааналізу зникне.
Це не означає, що івермектин марний. Але також не залишається доказів його ефективності. Аналогічного висновку дійшли й дослідники Кокранівської бібліотеки.
За словами Катерини Амосової, ситуація з Івермектином – дзеркало декількох глобальних проблем, які виникли в період пандемії, зокрема:
ефект страху і стресу в окремих людей і великих груп (наприклад, цілих держав), при якому раціональні доводи перестають працювати;
низькоякісна наука, яка стала потрапляти в серйозні медичні журнали.
Перрі Вілсон же своєю чергою радить вакцинуватися, тоді не буде необхідності перевіряти на власному досвіді ефективність івермектину та інших чудодійних препаратів.