Видео дня
Музично-ритмічні ігри – важлива складова музичного виховання дітей молодшого шкільного віку
У дітей молодшого шкільного віку необхідно формувати більш диференційовані, ніж раніше, навички рухів, навчати дітей виразних і невимушених рухів у відповідності з динамікою музичних образів, характером музики, виражених різними засобами. Репертуар відбирається у відповідності з цією вимогою. Засвоєння навичок і розвиток музично-ритмічних здібностей відбувається при розучуванні музичних ігор, танців, хороводів, вправ.
Методика навчання музично-ритмічним рухам варіативна. Методичні прийоми залежать від наявності або відсутності сюжетності (вираженої літературним текстом пісні або назвою п'єси), від змісту гри та комплексу вмінь, засвоєння яких необхідно для успішного її виконання, від етапу розучування матеріалу, нарешті, від тих якостей, здібностей, які дорослий прагне розвинути у дитини. Розглядаючи, наприклад, останню залежність, важливо підкреслити, що музично-ритмічна діяльність може бути виконавчою іразом з тим творчою. Прийоми розвитку виконавських умінь іноді припускають дії дітей в чітко зафіксованій формі: їх вчать дотримуватися певного еталону, у цих випадках застосовуються і показ, і точні інструкції. Коли дитина вивчила ці рухи, дорослий спонукає її виконувати їх невимушено. Однак є чимало ігор, хороводів, інсценівок, які дають дітям можливість діяти творчо. Дорослий пропонує творчі завдання, поступово ускладнюючи їх.
Гра на дитячих музичних інструментах
Існує два типи музичних інструментів та іграшок: неозвучені (лише зображують інструмент) і озвучені. Перші призначені для використання в сюжетно-рольовій грі, другі - для виконання нескладних музичних творів. У навчанні грі на музичних інструментах доцільно починати з металофона. Цей інструмент найбільш стійкий за якістю звучання, дуже наочно сконструйований, техніка гри також доступна. Дітей знайомлять з розташуванням пластинок, з їх назвою - до, ре, мі, фа, соль, ля, сі. Назви нот написані на пластинках, і діти легко їх запам'ятовують. Спочатку металофон використовується як посібник у процесі навчання співу, на ньому грають деякі діти. Краще всього починати з виконання ритмічних розспівок. У супроводі фортепіано вони звучать дуже мелодійно. За пропозицією дорослого діти грають на різних клавішах, підбираючи по слуху ці ритмічні мелодії, наспівуючи пісеньки. Пізніше дітей знайомлять з двома звуками («Пташенята», «Птах»), із звукорядом («Драбинка»), потім переходять до розучування інших найпростіших пісеньок. Аналогічними прийомами можна поступово навчити дітей гри і на інших інструментах. Також можна організувати невеликі ансамблі, або й навіть цілий оркестр.
Самостійна музична діяльність
Самостійна музична діяльність для дітей молодшого шкільного віку набуває особливого значення. По суті, вона свідчить про той рівень музичного розвитку, якого досягла дитина за всі роки навчання та виховання в дошкільному віці. Дитина відображає в грі музичні враження, застосовує у своїй практиці отримані знання та навички, проявляє музичні інтереси, творчі здібності, може діяти самостійно. Тому так важливо створити всі умови для розгортання самостійної музичної діяльності.
Зовнішні умови залежать певною мірою від того, чи є місце, зручне для самостійної діяльності, адже вона дуже «галаслива» - діти співають, грають на інструментах. Разом з тим, дітям, котрі співають та грають, також можуть заважати інші. Тому, якщо є можливість, слід виділити по можливості ізольоване, відповідно обладнане окреме приміщення для цього виду діяльності.
Враховуються і індивідуальні особливості, які значною мірою визначають зміст, характер, форми музичної діяльності, число учасників, що беруть участь у ній. Адже діти діють з різними мотивами, проявляють досить різноманітні схильності та інтереси, чітко вимальовуються відмінності їх музичних і творчих здібностей.
