Видео дня
Вітаємо з Днем Матері!
Любі матусі і майбутні матусі! Сердечно вітаємо вас із прекрасним святом усього людства - з Днем Матері!
Без Матері, яка виношує, народжує і виховує маля - не було б жодного з нас. Жодне відкриття і досягнення не відбулося б, без Матері, яка народила талановитого малюка. Жодна перемога і жодна війна не відбулася б. якби Мати не народила воїна. Жодна країна не мала б розвитку, якби не мала б Матерів.
Ні чоловік, ні жінка, ні хлопчик, ні дівчинка - ніхто не існував би, якби не було б Мами! Якою б не була важливою роль чоловіка у житті жінки, але перш за все, вона - Мама. Вона або продовжує рід, або ні. Лише від неї залежить, чи народиться новий геній, винахідник, художник, дослідник космосу, або простий громадянин своєї країни, чи не народиться.
Якби не було наших Матерів - не було б і нас... Привітайте свою Маму із цим величним, чудовим і теплим святом - Днем Матері! І нехай кожну з нас привітають наші дітки своїм сміхом, своїми першими кроками, своїми першими або тисячними запитаннями, своїми досягненнями і спробами... Наші діти - наше відображення, а ми - відображення наших батьків. Будьмо ж чисті душею і думками, щоб наші Матері могли нами пишатись, а ми - своїми дітьми!
Чистого і світлого жіночого щастя кожній Матері!
Мати
Вона була красуня з Катеринівки. Було у неї п'ятеро вже вас. Купляла вам гостинчика за гривеник, топила піч і поралась гаразд. Ходила в церкву, звісно, як годиться. Галдущики сушила на тину. Така була хороша молодиця і мала мрію гарну і чудну. У ті часи, страшні, аж волохаті, коли в степах там хто не воював, - от їй хотілось, щоб у неї в хаті на стелі небо хтось намалював. Вона не чула зроду про Растреллі. Вона ходила в степ на буряки. А от якби не сволок, а на стелі - щоб тільки небо, небо і зірки. Уранці глянеш - хочеться літати. Вночі заснеш у мужа на плечі. Де б маляра такого напитати? Навколо ж орачі та сіячі. Уваживши ту мрію дивовижну, приходив небо малювать шуряк. Вона сказала: - Перестань, бо вижену. У тебе, - каже, - небо, як сіряк. Якийсь художник у роки голодні зробити небо взявся за харчі. Були у нього пензлі боговгодні, став на осліп, одсунув рогачі. У нього й хмари вигинались зміями, уже почав і сонце пломінке. Вона сказала: - Ні, ви не зумієте. Злізайте, - каже. - Небо не таке. Вона тим небоа у тій хаті марила! Вона така була ще молода! Та якось так - то не знайшлося маляра. Все якось так - то горе, то біда. І вицвітали писані тарелі, і плакав батько, і пливли роки, - коли над нею не було вже стелі, а тільки небо, небо і зірки... Костенко Л.
