Видео дня
Цікава математика для малюків: вчимось порівнювати предмети за величиною
Батьки повинні пам’ятати, що елементарні математичні уявлення формуються на основі дій, які діти виконують в процесі порівняння, впорядкування, встановлення відповідностей. Порівнюючи предмети, дорослий допомагає дитині встановити схожість та розбіжність між ними за певною ознакою (кольором, формою, величиною), а потім і за кількістю. Виділення таких ознак надає дитині можливість групувати (сортувати) предмети. Далі будуть наведені практичні рекомендації, ігри, вправи та розваги, які допоможуть цікаво організувати заняття з малюками.
Для визначення величини предмета потрібно вибрати еталон, тобто той предмет, з яким ви будете порівнювати всі інші предмети. Дорослий повинен домовитися з дитиною: «Всі іграшки будемо порівнювати з ведмедиком. Ті, що менші за ведмедика, кладемо в коробку, а ті, що більші – на полицю.» Таким чином дитина зможе оцінити не лише якісну ознаку – величину, а одночасно й кількісну: маленьких іграшок багато, а великих мало. Надалі ви неодноразово почуєте від малюка: «Мамо, а це великий зайчик? А мишка маленька? А ця машинка яка?», що свідчитиме про успішність в засвоєнні нових знань.
Під час спільних ігор з іграшками та будівельним матеріалом, дорослий може запропонувати дитині: «Давай будемо будувати гаражі для автомобілів. Я будуватиму гараж для великої машини, а ти – для маленької, легкової. Скільки кубиків потрібно тобі, а скільки мені? Чому мені потрібно більше кубиків, ніж тобі?» Побудувавши гаражі, проведіть узагальнюючу бесіду, підведіть підсумки. «Який гараж вийшов у мене? (Великий.) А який у тебе? (Маленький.)»
Для того, щоб краще закріпити знання дитини про величину, частіше просіть її принести вам певний предмет у відповідності до його величини: «Хочеш взяти з собою на прогулянку ляльку? Давай візьмемо велику (маленьку) ляльку.» На прикладі таких дій закріплюються знання дитини про розмір предметів, вміння виділяти величину як особливу ознаку.
Окрім того дорослий може спеціально створити ситуацію для досягнення навчальних цілей: знайти таке ж по розміру (більше, менше) кільце, кубик, м’ячик тощо. Дуже важливо розвивати у дітей окомір, вчити визначати величину предметів «на око», знаходити такий самий, більший, менший в порівнянні з запропонованим предметом.
Також формуванню та кращому засвоєнню знань про величину допомагає розгляд ілюстрацій у книгах. Наприклад, після розповіді або читання казки «Ріпка», доцільно провести бесіду за картинками. «Подивись, яка велика виросла ріпка. Покажи руками, яка вона велика. Хто прийшов тягнути ріпку із землі? Хто самий великий на цій картинці? (Дідусь.) А хто самий маленький? (Мишка.) Покажи, яка мишка? А собачка більша чи менша за мишку?» і т. д.
Обов’язково варто познайомити дітей з усіма параметрами величини: висота, довжина, ширина. З висотою можна знайомитись на прикладах порівняння реальних предметів (будинки, дерева, іграшки). На початку порівнюють ті предмети, котрі різко відрізняються за висотою. Під час прогулянки дорослий звертає увагу дитини на висоту окремих предметів: яке високе дерево, а поряд з ним низенький кущик. Який високий будинок, а людина поряд з ним низенька. Про людину ми говоримо: вона нижча за будинок, будинок вищий, ніж людина.
Що таке висота? Дитина повинна розуміти, що це відстань (величина) знизу вверх. Нехай малюк покаже рухами рук, прослідкує поглядом в напрямку знизу вверх, таким чином виділивши висоту як певний параметр, надасть характеристику величини предмета.
Порівнювати предмети за довжиною на початку краще площинні: стрічки, смужки паперу, шнурки тощо, а потім вже об’ємні: олівці, будівельний матеріал.
Що таке довжина? «Це – протяжність, розмір, відстань від себе (вперед) або зліва направо», - так слід пояснювати дитині. Дорослий показує дві стрічки різного кольору і різної довжини й пропонує обрати довгу стрічку. Розглядаючи іграшки-звірята,розповідайте дитині про них: у зайця довгі вуха, а у котика – короткі; у песика довгий хвіст, а вуха короткі тощо. Знання про довжини можна закріпити під час малювання, ліплення. Запропонуйте дитині намалювати червоним олівцем довгу доріжку, а поряд – коротку зелену.
Предмети для порівняння на початку обирають такі, що різко відрізняють за довжиною. Надалі різницю потрібно поступово скорочувати. Щоб визначити довжину, покажіть дитині, як потрібно накладати предмети один на другий.
Знайомство з шириною предмета також можна почати з показу практичної необхідності виділяти цей параметр. Дитині пропонується побудувати гараж, ширина воріт якого повинна відповідати величині певного автомобіля. Одягаючись на прогулянку, мама повинна звертати увагу на ширину шарфика, стрічок на шапці. Гуляючи по доріжкам, відмічайте їх довжину і ширину: по широкій доріжці зручніше йти поряд, не заважаючи одне одному, а по вузькій краще йти один за одним, по одному.
Важливо, щоб усі набуті знання, в тому числі й знання про розмір, діти використовували в практичній діяльності. Так поступово у дітей формується уявлення про величину предметів в цілому та про окремі їх параметри.
