Як жити з ВІЛ-інфекцією повноцінно

Від початку поширення вірусу SARS-CoV-2 та хвороби COVID-19 були і досі є люди, які заперечують хворобу чи вважають її не такою небезпечною, якою вона є насправді. Багато з цих людей змінили свою думку, коли безпосередньо стикнулися з хворобою, чи на неї захворіли або навіть померли їхні близькі. Сумно, що треба пережити серйозні втрати для здоров’я, аби повірити в те, що беззаперечно доведено наукою та здоровим глуздом.

Складно повірити, що попри наявні наукові дані і мільйонну кількість випадків та смертей у світі досі є люди, які заперечують існування ВІЛ та СНІДу. Цей напрямок називається HIV/AIDS denialism. Здебільшого ці люди переконані (чи були переконані), що існування вірусу ВІЛ — це брехня, вигідна фармкомпаніям або ж насправді вірус безпечний, і не може спричинити смерть, тому немає потреби приймати ліки. На їхнє переконання, ВІЛ та СНІД — світова змова, всі дослідження про них сфабриковані, а від усіх людей приховують правду. В деяких країнах, наприклад, в Південно-Африканській Республіці, поширення цього руху та підтримка його президентом мала катастрофічні наслідки.

Відео дня

Сьогодні Світовий день боротьби зі СНІДом. Глобальна боротьба з ВІЛ та СНІДом ще не завершена, утім протидія їм поступово стає кращою, особливо, якщо порівняти з ситуацією кілька десятків років тому.

СНІД (синдром набутого імунодефіциту) є останньою стадією прогресування ВІЛ-інфекції. Він розвивається в середньому від 8 до 10 років, але може й дещо довше (це залежить індивідуально), якщо не виявити ВІЛ та не розпочати прийом ліків. СНІД визначається розвитком певних хвороб, які швидко прогресують та призводять до смерті. Це грибкові, бактеріальні, вірусні інфекції, захворювання шлунку та кишківника, пухлини, туберкульоз чи пневмонія. Тому говорять здебільшого, що людина померла від спричинених СНІДом хвороб, а не власне від нього.

Як саме ВІЛ спричиняє СНІД?

Вірус ВІЛ передусім руйнує, а точніше використовує для реплікації Т-клітини CD4 — білі кров'яні клітини, які дуже важливі для нашої здатності протидіяти хворобам. Вірус змушує організм виробляти клітини CD4 для боротьби з інфекцією. Водночас він використовує ці клітини, щоб виготовити ще більше нових вірусів. У відповідь імунна система виробляє ще більше клітин CD4, працюючи в режимі гіперактивації.

В такому режимі за певний час імунітет буквально зношується. Титр клітин CD4 поступово зменшується. Що менше людина має CD4, то слабшим стає імунітет. Зрештою, якщо не почати прийом ліків, аби зупинити процес реплікації вірусу, він фактичною повністю руйнує імунітет, а людина стає вразливою до багатьох хвороб, які суттєво збільшують ризик смерті. Показник у менше ніж 200 CD4 на кубічний мм крові означає, що людина має високий ризик розвитку супутніх хвороб, а імунітет майже не здатний з ними справлятися. При цьому нормальна кількість клітин у людини без ВІЛ вважається від 500 до 1500.

За оцінками, загалом 38 мільйонів людей у світі живуть з ВІЛ, у 2019 році близько 1,7 мільйона людей було інфіковано вперше. У порівнянні з піковим 1998 роком (2,8 мільйона людей), виявлення нових випадків впало на 40%. Це сталося передусім завдяки поширенню інформаційних кампаній та покращенню доступу до тестування. Так само зменшилася на 60% смертність від спричинених СНІДом хвороб: з піку у 2004 році, що становив 1,7 мільйона смертей до близько 690 тисяч у 2019 році.

На жаль, проблема поширення ВІЛ/СНІД в Україні досі виглядає загрозливо. Згідно з офіційними даними станом на 1 липня 2020 року під медичним спостереженням перебуває 139 554 українців з ВІЛ і 47 186 хворих на СНІД. Щомісяця понад 1200 особам в Україні встановлюють діагноз ВІЛ-інфекції. В той самий час, за оціночними даними в Україні є понад 240 тисяч людей з ВІЛ. Тобто майже кожна друга людина з ВІЛ не знає про те, що його має. Це означає, що інфекція прогресує, руйнуючи імунітет людини, та робить її вразливою до небезпечних хвороб. Зрозуміти це вдасться не одразу — ВІЛ може розвиватися без жодних симптомів роками. Зокрема, не знаючи про свій статус, людина може поширювати вірус далі.

Сьогодні є різні сучасні та доступні ліки, аби мати повноцінне життя з ВІЛ, або ж йому запобігти, навіть у разі високого ризику чи вже навіть минулого ризикованого контакту.

• Антиретровірусна терапія (АРТ)

Це перша ланка захисту у разі виявлення ВІЛ. Приймати ліки рекомендовано одразу ж, не дивлячись наскільки сильно прогресувала інфекція в організмі.

Існує більше ніж 30 лікарських форм АРВ-препаратів та їхніх комбінацій. Добір препарату у кожному випадку відбувається індивідуально з лікарем. Як прийом препаратів діє на вірус? Якщо коротко — АРТ запобігає виробленню нових вірусів в активних клітинах CD4, інфікованих ВІЛ. Завдяки цьому поступово вірусне навантаження (кількість вірусу в крові) в людини зменшується, і зрештою стає невизначеним. Це може трапитися у перші 1-3 місяці регулярного прийому ліків. Невизначене вірусне навантаження означає дві речі: людина не може передавати вірус іншим, а також, що поступово її імунітет буде відновлюватися, а кількість клітин CD4 зростати. Постійний прийом АРТ у той самий час кожного дня протягом життя поки найбільш сучасний та поширений спосіб контролю за ВІЛ.

Доконтактна профілактика (pre-exposure prophylaxis, PrEP)

Це ліки, які дозволяють запобігти інфікуванню ВІЛ майже на 100%. В основі дії препарату — комбінація двох антиретровірусних препаратів, які застосовують і для лікування ВІЛ-інфекції. Прийом ліків запобігаю розмноженню вірусу в організмі.

PrEP не варто приймати всім, такі ліки рекомендують людям, які мають високі ризики інфікування. Це, наприклад, люди, які живуть з партнером, що має ВІЛ, та визначене вірусне навантаження, чи чоловіки, які практикують секс з чоловіками. В Україні ці препарати також доступні.

Постконтактна профілактика (post-exposure prophylaxis, PEP)

Це курс препаратів, які перешкоджають розмноженню вірусу після потрапляння в організм. Здебільшого він може знадобитися людям, який мали професійний контакт з ризиком інфікування ВІЛ (наприклад, медичним працівникам у разі контакту з інфікованою кров’ю) або ж людям, які пережили сексуальне насильство.

У разі високого ризику інфікування, прийом цих ліків потрібно розпочати якнайшвидше, найкраще у перші години після контакту та не пізніше 72 годин після нього. Зазвичай курс прийому складає 28 днів. Людину, яка потребує цих ліків, можуть направити у найближчий Центр з профілактики і боротьби зі СНІДом.

Те, що існують ліки, які допомагають людям контролювати ВІЛ та жити з ним нормальним та повноцінним життям — це добре. Але далеко не все залежить від ліків. Важливо бути уважним до свого здоров’я та зменшувати ризики, аби взагалі не допустити інфікування вірусом або ж якщо це трапилося, якнайшвидше виявити ВІЛ та розпочати лікування — поки він не наробив серйозної шкоди імунітету. Саме тому варто:

1. Завжди користуватися презервативом. Крім того, що презерватив може запобігти інфікуванню ВІЛ статевим шляхом (який найбільш поширений Україні), він запобігає передачі інших інфекцій, що так передаються.

2. Регулярно робити тест на ВІЛ. Це єдиний спосіб виявити чи в організмі є інфекція, та зупинити її прогресування з допомогою ліків. В Україні є багато можливостей безоплатно та анонімно зробити тест — у свого сімейного лікаря чи в спеціальних пунктах тестування, які є по всій Україні. Оральний тест навіть можна замовити додому і пройти його самостійно.

За умови регулярного прийому ліків, життя з ВІЛ таке ж саме як і в людей без нього — нормальне та повноцінне. В Україні для людей з ВІЛ є доступні сучасні і безоплатні ліки. Також працюють пацієнтські організації, які надають вичерпну інформацію, яку треба знати про життя з ВІЛ та різнопланову підтримку людям з позитивним статусом. Від кожного потрібно одне — не боятися здати тест та отримати допомогу.

Дізнатися про ВІЛ може бути страшно. Але ще страшніше — безвідповідально ставитися до свого здоров’я та здоров’я своїх близьких.

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...