Роль вітаміну D у розвитку COVID-19, раку та серцево-судинних захворювань

Відомо, що вітамін D є важливим для здоров'я кісток. Однак, можливо, він має безліч переваг для здоров'я, від протиракових до посилення імунної відповіді. Це питання нещодавно обговорювалося на Medscape за участю трьох докторів медицини, експертів зі світовим ім'ям у галузі вивчення властивостей вітаміну D: Пем Р. Тауб, Джоанни Е. Менсон та Майкла Ф. Холіка.

Як було виявлено роль вітаміну D в організмі

Відомо, що вітамін D має бути активований: спочатку – у печінці до 25-гідроксивітаміну D, а потім у нирках – до 1,25-дигідроксивітаміну D. Рецептори 1,25-дигідроксивітаміну D були виявлені в кишківнику, кістках та нирках, які регулюють метаболізм кальцію, що вказує на важливу роль вітаміну D у здоров'ї кісткової системи.

Потім вчені звернули увагу на те, що практично кожна тканина та клітина організму мають рецептори вітаміну D, і виникає очевидне питання – для чого? Зараз існує безліч доказів того, що імунні клітини, клітини товстої кишки, грудей, шкіри та інші клітини тіла можуть активувати вітамін D локально.

Відео дня

На думку Холіка, це необхідно для регулювання зростання клітин і різних генів. Існує безліч асоціативних досліджень, які пов'язують дефіцит вітаміну D з підвищеним ризиком аутоімунних захворювань, таких як діабет 1 типу, розсіяний склероз та ревматоїдний артрит, а також з підвищеним ризиком серцево-судинних та онкологічних захворювань, нейрокогнітивної дисфункції, інфекційних та інших хвороб.

Який біомаркер є найкращим для вимірювання рівня вітаміну D

Єдиний біомаркер для визначення вітамінного статусу, який можна виміряти, за словами Холіка, це 25-гідроксивітамін D. Це основна циркулююча форма вітаміну D, яка використовується лікарями у всьому світі для вимірювання статусу вітаміну D. Активна форма вітаміну D уявлення про статус вітаміну D не дає.

Чи впливає вітамінний статус на ризик серцево-судинних та онкологічних захворювань

Менсон розповів про великомасштабне загальнонаціональне дослідження VITAL у США за участю понад 25 000 чоловіків та жінок. У ньому оцінювалася роль вітамінів D та омега-3, основними кінцевими точками були рак та серцево-судинні захворювання.

Після оцінки результатів протягом тривалого періоду – від 2 років, було виявлено статистично значуще зниження смертності від раку – на 25%.

Важливо, що у дослідженні брали участь пацієнти без дефіциту вітаміну D, тобто воно показало, що прийом великих доз вітаміну D, більших ніж зазвичай, сприяє зниженню смертності від раку.

Метааналіз п'яти доступних великомасштабних випробувань, присвячених добавкам вітаміну D, які мають інформацію про смерть від раку, також показав статистично значуще зниження смертності від раку – на 13%.

Який спосіб застосування вітаміну D найбільш ефективний

За словами Менсона, з'являється все більше доказів того, що вітамін D, що приймається щодня, може мати більшу біологічну користь у порівнянні з інтервальним застосуванням у дуже високих дозах та у вигляді болюса (один раз на тиждень або один раз на місяць).

Роль вітаміну D у переносимості статинів

У деяких людей статини спричиняють м'язові болі. При дефіциті вітаміну D можлива остеомаляція, яка викликає біль у кістках та м'язах. Є деякі свідчення того, що після поліпшення статусу вітаміну D пацієнти будуть менш схильні до розвитку цього ускладнення.

Цей ефект також оцінюється у дослідженні VITAL, результати якого мають бути опубліковані невдовзі. Попередні дані показують, що у людей, у яких прийом статинів викликав біль у м'язах, після початку регулярного прийому вітаміну D вираженість цих симптомів знижувалася.

Вітамін D та COVID-19

За словами Холіка, дослідження впливу вітаміну D на тяжкість перебігу COVID-19 проводиться давно. Було обстежено понад 191 000 пацієнтів різного віку та національностей з коронавірусом. Результати показали, що при рівні 25-гідроксивітаміну D у крові 20 нг/мл, у порівнянні з 34 нг/мл, ризик зараження на 54% вищий.

У тих, у кого був дефіцит, були вищі показники захворюваності та смертності. Вважається, що активна форма вітаміну D допомагає знизити регуляцію цитокінів, що ушкоджують, і поліпшити цитокіни, які можуть допомогти. Ці ж результати підтверджуються іншими дослідженнями. Однак для отримання переконливих доказів причинно-наслідкового зв'язку потрібні рандомізовані випробування.