Відео дня
Технологія мРНК-вакцин може використовуватися для лікування раку
Під час пандемії був розроблений новий вид вакцин від COVID-19. Він заснований на мРНК-технології, яка використовується компаніями Pfizer-BioNTech і Moderna. Однак ця технологія не виникла напередодні пандемії, вона розроблялася давно та імовірно повинна була використовуватися для терапії багатьох захворювань, включаючи онкологічні та аутоімунні хвороби, а також з метою захисту від інших інфекційних захворювань, таких як респіраторно-синцитіальний вірус.
Завдяки пандемії розробка була прискорена. За словами лідера в області нанотерапіі та біоматеріалів з Массачусетського технологічного інституту і члена Інституту інтеграційних досліджень раку Коха, Деніела Андерсона, COVID-19 довів, що мРНК-вакцини можуть бути ефективною і безпечною технологією для мільйонів людей.
Зараз у рамках перших двох фаз клінічних випробувань набирають учасників для оцінки ефективності та безпеки терапевтичних мРНК-вакцин для лікування різних видів раку, включаючи меланому, рак шлунково-кишкового тракту, підшлункової залози, легені, молочної залози та ін.
Особливості розробки та переваги технології
Важливою перевагою є можливість використання технології незалежно від типу раку. Лікар і медичний директор Центру РНК-терапії в Houston Methodist, Джон Кук пояснює механізм дії технології як спробу повідомити імунній системі про пухлину, щоб вона, використовуючи своє біологічне програмне забезпечення, атакувала її. В основному подібні вакцини використовують у випадках, де немає хорошого терапевтичного рішення або є високий ризик метастазування.
Деякі мРНК-вакцини проти раку використовують готовий підхід. Це готові препарати, вони призначені для пошуку білків-мішеней, які з'являються на поверхні певних ракових пухлин.
Зараз залишається питанням, наскільки добре вони працюють. На думку Девіда Брауна, онколога з онкологічного інституту Дана-Фарбер і Гарвардської медичної школи, для раку не існує універсальної мішені, як у випадку з шиповим білком коронавірусу, а мутації ДНК у ракових клітинах варіюються від одного пацієнта до іншого.
Тому більш перспективні персоналізовані мРНК-вакцини проти раку. При індивідуальному підході у пацієнта береться зразок тканини та аналізується його ДНК для виявлення мутацій, які відрізняють ракові клітини від нормальних, здорових клітин. Результати порівняння двох зразків ДНК використовуються для створення молекули мРНК, яка входить до вакцини. Зазвичай цей процес займає 1-2 місяці.
Після введення вакцини пацієнтові мРНК повідомляє клітинам організму, що вони повинні робити білки, які пов'язані зі специфічними мутаціями в пухлини. Це можливо шляхом того, що фрагменти пухлинного білка, які створюються з мРНК, згодом розпізнаються імунною системою пацієнта.
По суті, інструкції мРНК навчають Т-клітини імунної системи – білі клітини крові, які допомагають боротися з вірусами, розпізнавати до 20 мутацій в ракових клітинах і атакувати тільки їх. І імунна система шукає схожі пухлинні клітини у всьому організмі.
Таким чином, метою мРНК-вакцини є попередження імунної системи і її налаштування на те, щоб слідувати характерним особливостям пухлинних клітин і атакувати їх.
Перспективи широкого застосування
Попри ентузіазм і надію на цей вид лікування раку, процес, швидше за все, не буде настільки ж стрімким, як при розробці вакцин проти COVID-19. Останні були дозволені для екстреного використання, протиракові вакцини вимагатимуть багаторічних клінічних випробувань.
Одна з причин відмінностей у часі розробки вакцин на основі мРНК від COVID-19 і мРНК-вакцин проти раку пов'язана з їх терапевтичною метою. Поточні вакцини з мРНК призначені для запобігання COVID-19 – захисту людей від вірусу, забезпечуючи попередній перегляд відмінного білка шипа коронавірусу, щоб при зустрічі з вірусом імунна система змогла з ним боротися. Навпаки, протиракові мРНК-вакцини – це методи лікування: вони повинні навчити імунну систему пацієнта шукати та знищувати існуючі пухлинні клітини.
Якщо мРНК-вакцини виявляться ефективними, лікарі та дослідники розраховують, що в кінцевому підсумку можуть бути розроблені препарати для лікування певних видів раку, запобігання рецидивам і, можливо, навіть для запобігання деяких видів раку у тих, хто генетично схильний до його розвитку.
