Цифрова медицина без ілюзій: що має знати пацієнт про свою медичну картку

Чому це безпосередньо стосується кожного пацієнта

Відео дня

В Україні всі медичні заклади – від великих лікарень до приватних практик – зобов’язані вести електронні медичні записи в ЕСОЗ. Це не рекомендація й не опція, а чітко визначена законодавча вимога. Саме ці дані формують вашу електронну медичну картку: огляди, діагнози, результати аналізів, призначення, рецепти та направлення.

Для пацієнта це має пряме значення. Повна та актуальна медична історія забезпечує безпечне лікування, зменшує ризик помилок і дозволяє лікарям приймати обґрунтовані рішення. Коли ж частина даних відсутня або не внесена вчасно, лікар фактично працює у невизначеності, що підвищує ризик неправильного діагнозу, неефективного лікування чи дублювання вже виконаних обстежень.

Але є нюанс, про який МОЗ воліє не говорити.

Факт №1. Електронний запис – це не "клік мишкою", а 7–15 хвилин роботи на кожного пацієнта

За оцінками профільних медичних асоціацій, внесення одного клінічного випадку в ЕСОЗ займає від 7 до 15 хвилин. До цього входить:

• створення та заповнення структури медичного запису;
• внесення анамнезу, результатів огляду та формулювання діагнозів;
• формування плану лікування;
• оформлення е-Рецепту або е-Направлення;
• перевірка та синхронізація даних з іншими модулями системи.

За середнього навантаження у 20–30 пацієнтів на день це означає додатково 60–90 хвилин чистого часу, витраченого виключно на роботу в системі.

Факт №2. МОЗ вимагає, але не передбачило жодної оплати за цю роботу

У тарифах НСЗУ немає окремої оплати за ведення електронних записів. У контрактах не закладено доплат чи фінансових стимулів. Фактично розширення обсягу роботи просто поклали на лікарів, назвавши це частиною стандартного функціоналу.

У результаті цифровізація формально відбувається, але людським ресурсом для неї стали самі медики, які працюють за власний час і часто на межі професійного вигорання.

Факт №3. Перенаправляти пацієнтів "щоб інший лікар зробив е-Рецепт" – незаконно

МОЗ прямо зазначає: пацієнтів не мають права скеровувати до іншого лікаря лише тому, що хтось "не має доступу до системи", "не вміє виписати" або "хай інший зробить". Такі дії є порушенням законодавства.

Але формальна заборона не означає створення умов.

"Не переспрямовувати" ≠ "надали реальні ресурси, час і підтримку, щоб лікар міг працювати з ЕСОЗ без додаткового навантаження".

Що це означає для пацієнта

1. Повна медична історія – фундамент вашої безпеки та якісного лікування. Електронні записи це не бюрократія. Це клінічна база, на якій ґрунтується кожне медичне рішення. Чим повніша й точніша ваша історія в ЕСОЗ, тим менший ризик діагностичних помилок, неправильних призначень та небажаних взаємодій між препаратами.

2. Невнесені дані в ЕСОЗ – це прямі ризики для вашого лікування. Якщо записи відсутні або внесені частково, ви можете зіткнутися з проблемами, які безпосередньо впливають на якість і безпеку медичної допомоги:

• втрата важливої клінічної інформації про перенесені захворювання, алергії, результати аналізів та попередні призначення;
• помилки у рецептах і направленнях, коли документ оформлено некоректно або взагалі не створено;
• дублювання обстежень, що означає зайві витрати, згаяний час і потенційне відтермінування лікування;
• ризик того, що інший лікар, не бачачи повної інформації, діятиме наосліп.

Усе це – не технічні дрібниці, а фактори, які впливають на ваше здоров’я.

3. Ваші законні права як пацієнта – і ви маєте ними користуватися. Законодавство гарантує вам право на коректне ведення медичної документації. Це означає, що ви можете:

• вимагати внесення електронного запису під час кожного прийому – огляду, консультації, аналізу чи призначення;
• оскаржувати відмову лікаря або реєстратора у внесенні даних, звернувшись до керівництва медзакладу;
• отримати доступ до власної електронної медичної картки через кабінет пацієнта та перевіряти, чи дійсно ваші записи є повними і актуальними.

Чому МОЗ не коментує проблему?

Тому що її офіційне визнання автоматично означатиме необхідність додаткового фінансування, перегляду тарифів та оновлення контрактів із НСЗУ. Це складні, ресурсомісткі рішення. Значно простіше заявити, що "так і має бути", хоча реальний стан речей цьому не відповідає.

Електронна медицина сама по собі є правильним кроком. Але електронна медицина без належного фінансування – це ситуація, коли пацієнт очікує якісного сервісу, а лікар фізично не має можливості забезпечити його в повному обсязі.

Результат – системне перевантаження, яке шкодить і фахівцю, і пацієнту.

Медична система повинна бути орієнтована на пацієнта, але водночас – справедливою щодо лікаря. Сьогодні ж цифровізацію фактично подано як "безкоштовне рішення", що не відповідає реальності. У результаті пацієнт отримує неповну медичну історію, а лікар – додаткове навантаження без жодної компенсації.