Відео дня
Україна не готова до такої легалізації азартних ігор
Легалізація азартних ігор є однією з ініціатив Президента України як можливість додаткового наповнення Державного бюджету України, зокрема на підтримку охорони здоров’я, спорту, культури, а також з метою залучення інвестицій в Україну. Крім того, легалізація грального бізнесу має забезпечити формування та реалізацію ефективної державної політики у сфері регулювання азартних ігор та захист прав і законних інтересів громадян.
Нещодавно до парламенту було внесено урядовий законопроєкт № 2285 від 17.10.2019 про державне регулювання діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор, але, його суть повністю протилежить задекларованій Президентом меті.
Якщо розглянути країни, де гральний бізнес уже легалізовано, то у них на законодавчому рівні обов’язково передбачене забезпечення безпеки і захисту прав споживачів, а також соціальна та психологічна допомога гравцям.
Для прикладу, у Канаді канадські провінції витрачають на захист гравців від залежності близько 110 млн долаів США - сюди входять дослідження, превентивні заходи і лікування. Аналогічно в Чорногорії, доходи від індустрії грального бізнесу йдуть на численні соціальні програми. За шведськими законами, ігрові автомати не можуть розміщуватися в безпосередній близькості від освітніх установ.
У Болгарії відкрити гральний бізнес мають право і державні структури, але доходи від його діяльності повинні йти на розвиток спорту, охорони здоров’я, освітньої, культурної та соціальної сфер країни. Проте, заборонено розміщувати гральні заклади в державних будівлях та заборонена реклама азартних ігор у ЗМІ. Щодо країн ЄС, то там гральні компанії піклуються про свою репутацію. Крім дотримання вимог держави і асоціацій про чесну гру, такі компанії займаються благодійністю, беруть участь в боротьбі з лудоманією, спонсорують спорт і спортивну інфраструктуру.
Щодо країн ближнього зарубіжжя, то у Грузії після прийняття відповідного закону значно поліпшилася ситуація для бізнесу, на ринку з'явилися великі інвестори. Проте, своєчасно не було вжито заходів щодо запобігання розвитку у громадян гральної залежності, що вже спричиняє негативні наслідки для здоров’я громадян, тому вони планують будівництво реабілітаційного центру.
Якщо говорити про Україну, то за результатами опитування, проведеного соціологічною групою "Рейтинг", лише 11% опитаних громадян України вважають, що гральний бізнес треба легалізувати в Україні без будь-яких обмежень. 27% респондентів підтримують легалізацію, але за умови створення спеціальних зон для грального бізнесу, в той же час, 58% не підтримують легалізацію ні за яких умов, а 4% - не змогли відповісти. Лише 10% позитивно ставляться до азартних ігор на гроші, тоді як 85% - негативно.
Варто відзначити, що в Україні на даний час під наглядом лікарів – психіатрів перебуває близько 4% населення. При цьому, за даними дослідження, проведеного Асоціацією психіатрів України, лише 20% людей з тяжкими психічними розладами звертаються за допомогою до лікарів – психіатрів.
Тому, якщо говорити про основні недоліки урядового законопроєкту 2285, то дуже важливим є створити умови для захисту уразливих груп населення: неповнолітніх дітей, молоді, малозабезпечених, людей з психічними розладами та не допустити розвитку гральної залежності.
Під ігроманією ("лудоманія" - з латинської мови "ludus" - гра) розуміють надмірне захоплення азартними іграми. З 80-х років минулого століття ряд країн для того, щоб підкреслити згубність цієї пристрасті і відмінну від нешкідливої захопленості, надав лудоманії статус хвороби. У десятому перегляді Міжнародної класифікації хвороб зазначено, що "Цей розлад полягає в частих повторних епізодах участі в азартних іграх, які домінують у житті пацієнта на шкоду соціальним, професійним, матеріальним та сімейним цінностям і зобов’язанням, нав’язлива пристрасть до азартних ігор".
До того ж, лудоманія рідко зустрічається як єдина проблема, найчастіше вона поєднується з алкоголізмом (43%), наркоманією (11%) та іншими психічними захворюваннями (25%), що ще більше ускладнює правильну діагностику та лікування.
Крім того, Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) прийняла 11 ревізію Міжнародної класифікації хвороб (МКБ 11). Вперше до неї включено "ігровий розлад" - тобто, по суті, залежність від відеоігор. У списку хвороб вона йде відразу після залежності від азартних ігор. Описи практично ідентичні - просто поняття "азартні ігри" ВООЗ замінила на "відеоігри". Ревізія набере чинності 1 січня 2022 року. Відповідно до опису, людина з ігровим розладом - це та людина, яка постійно проводить час в онлайн-або офлайн-іграх. Вона погано контролює свій потяг до ігор, приділяє їм більше уваги, ніж іншим життєвим інтересам і щоденним справам, а також продовжує грати навіть, незважаючи на негативні наслідки.
В Україні не існує загальнодержавної статистики, яка б віддзеркалювала стан проблеми ураженості різних верств населення патологічною грою. Самостійно по допомогу лудомани звертаються рідко; насамперед через відсутність спеціалізованих медичних структур, які могли би надавати таку допомогу комплексно та на підставі сучасних наукових поглядів на проблему.
Адиктивна поведінка при залежності від азартних ігор формується особливо швидко в юнацькому віці, оскільки особистість молодої людини через її психічну й соціальну незрілість менше захищена від впливу зовнішніх і внутрішніх стресів. Ризик також зростає через руйнування традицій сімейного виховання, беззмістовного витрачання часу, конфлікти у сім’ї, зростання психічної депривації внаслідок недостатнього задоволення основних емоційних потреб. Все це сприяє формуванню й закріпленню негативних рис особистості, появі тривоги, невпевненості у собі, підвищенню ризику аутоагресивних форм поведінки.
Проблема зростання темпів лудоманії актуальна через свій негативний вплив на різні сфери життя суспільства. Тому, вирішення цієї проблеми має бути комплексним, з урахуванням різних наукових галузей. Ліквідувати патологічну схильність до азартних ігор можливо тільки зусиллями різних установ – інституту людини, соціальної політики, юриспруденції, медицини, культурних закладів, виховних установ.
Враховуючи зазначене, політика держави на ринку азартних ігор повинна базуватись на пріоритеті національних інтересів, життя та здоров’я громадян.
З метою вжиття заходів щодо боротьби з ігровою залежністю (лудоманією) необхідно:
забезпечити створення та ведення реєстру пацієнтів з психічними розладами, зокрема, з лудоманією;
розробити Правила обмеження участі гравців в азартних іграх з метою запобігання гральній залежності;
розробити та затвердити критерії встановлення наявності в особи ігрової залежності (лудоманії);
запровадити принцип "відповідальної гри", що передбачає здійснення організатором азартних ігор заходів щодо попередження та мінімізації негативних наслідків від участі фізичних осіб в азартних іграх та створюються механізми боротьби із ігровою залежністю (лудоманією).
Також необхідно закріпити обов’язок кожного організатора азартних ігор забезпечити:
розроблення та щорічне оновлення внутрішнього документа, який передбачатиме встановлення принципів та правил запобігання виникненню ігрової залежності (лудоманії) у гравців;
не спрямовувати рекламу на уразливі групи населення (неповнолітні, малозабезпечені, хворі на психічні захворювання тощо);
надавати гравцям інформацію про діяльність організацій, лікувальних закладів та/або медичних працівників, які борються з ігровою залежністю.
Тому, законопроєкт про легалізацію грального бізнесу, у тому вигляді, в якому він поданий урядом, не можна приймати. Необхідний інший законопроєкт, який має бути заново підготовлений.
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...
