Жодну професію в Україні так не принижували, як медиків за Супрун – Сисоєнко

Колишня в.о. міністерки охорони здоров'я Уляна Супрун вже два місяці, як пішла на відпочинок, і її місце в міністерстві вже зайняла Зоряна Скалецька, але однаково не дає про себе забути.

Її діяльність у МОЗ досі обговорюється як серед простих громадян, так і в медичних і політичних колах.

MedOboz поспілкувався з народною депутаткою і заступницею голови Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров'я Іриною Сисоєнко й дізнався її думку про роботу попереднього й чинного керівництва МОЗ, а також, що чекає українську медицину найближчими роками.

Читайте: Нераціонально: Супрун розкритикувала закупівлю ліків на 2020 рік

– Отже, перше питання все ж стосується роботи в Міністерстві охорони здоров'я команди Супрун. Чим відзначилася, на вашу думку, ексміністерка? Які головні плюси й мінуси її роботи?

– За команди Уляни Супрун почалися певні процеси, пов'язані з глобальною зміною всієї системи охорони здоров'я.

Так, саме вони виступили ініціаторами законопроєктів, які умовно називаються "Про медичну реформу". По суті, це і є основний закон "Про фінансові гарантії медичного обслуговування населення", одним із основних співавторок якого є я особисто.

Також за неї величезним плюсом був той факт, що не було ніяких зв'язків у медичних елітах України. Тобто в тих елітах, які побудували величезну кількість корупційних схем у лікарнях, які мали певну владу й вплив у моментах закупівель тощо. Яскравий приклад – боротьба з ректорами медичних вузів, які загрузли в корупції, які багаторічним корінням утримували процеси старих бюрократичних освітніх програм, які втратили актуальність і не мають ніякої цінності для студентів.

Водночас Супрун скоїла величезну кількість помилок, пов'язаних саме з управлінням галуззю. Зокрема, за неї активно почали руйнувати систему швидкої допомоги. З такою політикою я була категорично незгодна й публічно вела дискусії щодо цього.

Річ у тім, що перший уряд Володимира Гройсмана на держпрограму з розвитку швидкої допомоги не виділив жодної копійки. Це було найбільшим проступком, тому що екстрена медицина є фундаментальною в питаннях збереження життя людей, а тому не фінансувати цю галузь, не розвивати її – однаково, що свідомо йти на збільшення смертності населення.

Якщо сказати коротко, увага з боку Супрун приділялася глобальним питанням, а конкретні цільові речі залишалися на задвірках, що призвело до істотного погіршення сфери.

Показником є навіть те, що зарплати лікарів – найнижчі, попри те, що з величезною владою й впливом на уряд, підтримкою Петра Порошенка вона могла відстоювати їхні інтереси значно сильніше. Але вона цього не робила, хоча це, по суті, є повноваженнями міністра охорони здоров'я.

Яскравим показником роботи МОЗ за команди Супрун став величезний кадровий відтік із системи охорони здоров'я медичних працівників. І це дуже погано, тому що ні стіни лікарень, ні ящики з обладнанням не можуть допомогти пацієнтові, а тільки медики. Тому дуже важливо зберегти якомога більше лікарів у державних лікарнях, щоб було кому надавати допомогу.

Складалося враження, що міністерці було цілковито байдуже на життя самих медиків і на те, як йдуть справи з медициною у віддалених ділянках – у районних лікарнях, сільських амбулаторіях тощо.

Читайте: "Знайдемо спосіб позбутися": в МОЗ влаштували "терор" команді Супрун

– Біля керма нова міністерка зі своєю командою. Як ви її бачите на цій посаді?

– Ставлюся до Зоряни Скалецької особисто позитивно, тому що ми обидві багато років займаємося медичним правом. Те, що вона не є медиком за освітою, а саме юристкою в медичній сфері – величезний її плюс, тому що є можливість дивитися на галузь глобально. Адже питання менеджменту, управління й законодавства для міністра важливіші, ніж знання протоколів лікування (для цього є лікарі, які в операційних і кабінетах працюють із пацієнтами). Глава міністерства ж має керувати всім процесом.

Чи вдасться Скалецькій щось зробити? Не знаю. Я вважаю, що, прийнявши посаду міністра, треба менше бути в публічному полі, а більше займатися роботою в кабінеті, тому що її дуже багато: потрібно вкопуватись у кожен папірець, відстежувати і координувати всі процеси. Це колосальний шматок роботи, який вимагає професіоналізму, часу, сильної команди, і це те, чим мають зараз займатися перші особи міністерства охорони здоров'я. А інтерв'ю і публічна політика займають практично весь час.

Тому менше публічних дебатів і розповідей про плани, а більше конкретних дій, для того, щоб люди побачили результати в лікарнях. І тільки це буде показником роботи міністерства.

Зараз новій міністерці необхідно заглибитися в професійну діяльність, запустити другий етап медичної реформи, за який я дуже хвилююся, щоб люди побачили, що держава почала оплачувати конкретні послуги, і тільки це дасть шанс новому міністерству утриматися у своїх кріслах.

Крім того, я вважаю, що міністерка має бути жорсткішою щодо захисту прав медиків і формування бюджету на наступний рік. Я насамперед відстояла б підвищення медичних тарифних розрядів у бюджеті на 2020 рік для лікарів, фельдшерів швидкої допомоги, медсестер, оскільки вважаю, що це основний пункт, який дасть можливість реально запустити медичну реформу.

Інакше, якщо Україну все більше покидатимуть доктори, якщо все більше медсестер йтимуть працювати не за фахом (вони залишають реанімації дитячих лікарень і миють підлогу в комерційних банках, тому що там зарплата вдвічі вища), то я вважаю, що ніяка реформа з такою ситуацією не вдасться.

Читайте: Базові принципи медреформи вже закладені, їх потрібно почати впроваджувати

– З огляду на вищесказане, грошей у бюджеті на медицину не вистачає?

– Катастрофічно мало, я бачила проєкт бюджету в першому читанні, який проголосували. Там виділено на медицину всього лише 3% ВВП. Це, до речі, вже пряме порушення закону про фінансові гарантії медичного обслуговування – уряд зобов'язаний виділити на охорону здоров'я не менш ніж 5% ВВП, і цю норму ніхто не скасовував.

Таке низьке фінансування точно буде мінусом для просування реформи, і мені здається, що зараз, маючи політичну волю й підтримку президента, міністерству охорони здоров'я варто було б сильніше відстоювати питання фінансування.

– Усі бояться реформи вторинної медицини, зокрема того, що лікування стане недоступним для більшості громадян. Коли все-таки почнеться процес і буде внесена ясність, як і що буде відбуватися насправді?

– Відповідно до ухваленого закону, реформа вторинної ланки мала початися з 1 січня 2020 року. Але наразі уряд заявив про те, що вони не встигають підготуватися до початку роботи з цього періоду, тому старт переноситься на 1 квітня 2020 року. Я думаю, якщо українці чекали цього 28 років, то три місяці вже особливої ролі не зіграють.

Головне, щоб реально це відбулося. Оскільки прорахунок послуг, ухвалення протоколів лікування – це великий шматок роботи, який має бути проведений до запуску проєкту, адже тільки тоді реалізується механізм оплати за послуги.

Початку реформи бояться всі: і пацієнти, і медики. Тому що це цілковито нова для України система, за якою, до речі, давно живуть всі пострадянські та європейські країни.

Поки для початку реформи не готові інструменти, і ніяким законом це не зміниш – це може зробити тільки виконавча влада. Тобто народні депутати на рівні закону сформували послідовність і етапність реформи, а тепер закон мав бути виконаний Міністерством охорони здоров'я разом із Мінфіном для того, щоб запустити його реалізацію в кожній районній, міській, обласній лікарні. Тепер за те, як це все запрацює, відповідальний уряд.

Хвилювань стосовно цього дуже багато, і дуже хочеться, щоб він пройшов безболісно. Щоб кожна людина, яка прийшла в лікарню, знала, що не потрібно виймати гроші зі своєї кишені, щоб платити за щось або купувати величезну кількість ліків – держава оплатить отриману медичну допомогу за неї.

Не потрібно боятися, що всі лікарні перейдуть на платне надання медичної допомоги. Адже пацієнт отримуватиме медпослуги однаково безкоштовно як в держклініці, так і в приватній. Тобто держава той тариф, який покладається за медпослуги, буде оплачувати однаково: у новому законі я передбачила, що незалежно від того, в якій формі власності та чи інша медустанова, обрана пацієнтом, держава заплатить за ту послугу, за якою він звернувся.

Пацієнт буде в праві сам вибирати, куди звертатися за медичною допомогою, водночас приватні клініки готові до такої роботи.

Читайте: Безкоштовна діагностика відкладається: в Україні розповіли про хід медреформи

– А що ж очікує систему швидкої допомоги? Парамедик або лікар буде приїжджати до пацієнта на виклик?

– Це найбільший біль сфери охорони здоров'я України. Тому що настільки, наскільки були знецінені співробітники бригад швидкої допомоги (лікарі, фельдшери, водії), як це трапилося в період міністерства Супрун, не була принижена жодна спеціальність у нашій країні.

Дуже хочу, щоб екстренка стала як медичний десант, який має всі можливості. Система швидкої допомоги, як і Нацполіція, має отримати нові умови (форму, машини, нові стандарти роботи) – все має відбуватися так само.

Коли проводили реформу поліції, передбачили гроші в бюджеті – міністр Арсен Аваков відстояв свою сферу, а МОЗ ніколи особливо не відстоювало. І тому фінансування швидкої допомоги практично повністю припинилося.

Поки замість реформи відбувається повне руйнування й обвал, нічого нового для швидкої допомоги не створили за цей час. Спробували тільки створити нову спеціальність – парамедик (як у європейський країнах). Але нічого позитивного для України це не несе, тому що в нас діє вже багато років модель зовсім інша: лікар приїжджає на виклик і на місці надає допомогу пацієнтові. Коли ж прибуває парамедик, його завдання – тільки довезти пацієнта до лікарні, а в Україні ж поки його нікуди везти, оскільки немає багатопрофільних закладів, щоб одразу взяли людинй й надали необхідну допомогу.

Так що прибрати лікаря з бригади й замінити його на парамедика зараз не можна, це буде величезною втратою насамперед для українських громадян.

Раніше OBOZREVATEL писав, як ставиться до роботи команди Уляни Супрун колишній міністр охорони здоров'я Олександр Квіташвілі.