Відео дня
Блог | Чи потрібно при депресії приймати антидепресанти?
Коли мова йде про такий ментальний розлад, як депресія, неможливо назвати одну єдину причину, що призвела до його виникнення. На розвиток цього захворювання впливають, як біологічні, так і соціальні та психологічні фактори. Саме це дуже часто стає підґрунтям для недовіри до медикаментів, які назначають психіатри при депресивному стані. Пацієнти переймаються, що антидепресанти не можуть побороти причину, яка призвела до розладу, а лише допомагають позбутися дисбалансу нейромедіаторів в організмі людини. Вони, дізнаючись про те, що виникнення депресивного синдрому також може бути через наявність генетичного фактору, психотравмуючих подій та внутрішніх конфліктів, хронічного стресу (що зараз, в умовах війни вже нікого не дивує), соціальних факторів та певних особливостях особистості, не вірять, що медикаменти можуть їм допомогти.
У цьому питанні дуже важливо розібратися, аби пацієнти, які потребують лікування антидепресантами, не відмовлялися від їх прийому, але при цьому, не ставились до препаратів, як до "чарівної пігулки", яка невідомим, таємничим шляхом здатна вирішити абсолютно всі проблеми.
Справа в тому, що усі ті відчуття, які є симптомами депресії, є настільки неприємними та важкими для людини, що адекватно оцінювати ситуацію, аналізувати причини виникнення депресивного стану чи депресивного розладу (що вже є психічним розладом, з яким одна тільки психотерапія без ліків не впорається), працювати над собою у такому стані просто неможливо. Як можна одразу приділити час та сили для психотерапії, почати працювати над собою, якщо їх немає, а натомість присутні маячні ідеї самозвинувачення та самоприниження, сум, відчуття безсенсовності життя, безнадії, втома, низький рівень енергії, відсутність настрою та радості від того, що тішило раніше. Така людина сприймає негативно і минуле, і теперішнє, і майбутнє. Вона просто не в змозі тверезо оцінювати навколишнє та себе в ньому. У такому стані людина ні фізично, ні психічно не має ресурсу для боротьби. Її завдання – вижити, витримати, не зламатися. Та навіть з цими, базовими задачами, на жаль, можуть впоратись далеко не всі, бо депресія – складне і небезпечне захворювання.
Саме тому психіатр і робить призначення антидепресантів, яке поступово поверне людині адекватне сприйняття себе і ситуації довкола, допоможе відновити баланс нейромедіаторів у мозку, а не страждати від порушень сну, апетиту, поганої концентрації уваги та сприйняття інформації, постійного виснажування себе ж. Іноді для поліпшення самопочуття пацієнта, психіатр може призначити також протитривожні/седативні препарати, якщо людина має порушення сну чи надмірну тривогу. Це не означає, що ліки повністю вирішать проблеми, але вони дадуть можливість витримати, можливо, один з найскладніших періодів у житті, з яким довелося зіштовхнутися.
Далі, коли стан пацієнта покращиться, з’явиться позитивна динаміка, майже відновляться втрачені за час розвитку хвороби фізичний та психічний ресурси – можна говорити про початок психотерапії.
У такому разі вибір досить чималий. Можна займатися, як індивідуально, так і приєднатися до психотерапевтичних груп. Можна застосовувати когнітивно-поведінкову терапію, чи скористатися можливостями символ драми чи гештальт- терапії. У пацієнтів зараз є можливість спробувати різні методи і обрати найбільш прийнятні саме для себе.
Коли пацієнт починає займатися психотерапією, це ні в якому разі не означає, що можна припинити медикаментозне лікування. Питання про завершення прийому антидепресантів, які починають працювати тільки через 3 - 4 неділі після початку прийому, та вирішується виключно разом з психіатром. Відміна ліків відбувається поступово, починаючи зі зниження дозування, а лише згодом припинення прийому, яке теж відслідковується лікарем.
Найчастіше прийом антидепресантів та психотерапія ще тривалий час "йдуть" паралельно один з одним, а далі вже буде видно, що буде продовжуватись довше – прийом ліків чи психотерапія. Це вже залежить від характеру депресивного стану чи розладу.
Не варто забувати й про особисту відповідальність пацієнта за своє здоров’я, бо нерідко усі надії покладаються лише на професіоналізм психіатра чи психотерапевта, що може бути прихованим небажанням працювати над собою і надією на те, що уся відповідальність за ситуацію буде покладатись на них.
Тому, варто ще раз наголосити, що депресія потребує медикаментозного лікування, психотерапії та відповідального ставлення пацієнта до свого стану.
І що являється основним методом, це залежить від характеру депресивного стану. Якщо це - психічний розлад спадково обумовлений ,тоді обов’язково потрібні ліки, а психотерапія необхідна для підтримки такого пацієнта, прийняття діагнозу та прийому медикаментів. Хоча після покращення стану такий пацієнт вже в якості клієнта може припрацьовувати свої психотравмуючі ситуації чи внутрішні конфлікти в психотерапії стільки, скільки йому це потрібно.
А якщо депресивний стан являється психологічно/травматично обумовленим, тоді в залежності від важкості депресії можна комбінувати психотерапію та лікування, або спочатку лікування, а тоді вже – психотерапію, а при легкому ступені депресивного стану може бути достатньо тільки однієї психотерапії.
Якщо не приймати препарати чи приймати їх не так, як було призначено психіатром, не займатися психотерапією та продовжувати жити так само, як і до розвитку захворювання – ніякого результату очікувати не варто.
Але якщо ви хочете жити щасливо, то потрібно виконувати рекомендації психіатра щодо медикаментозного лікування при потребі, приймаючи антидепресанти, займатись психотерапією, прикладати зусилля для нормалізації режиму дня, правильного харчування та сну, мінімізації стресів, додавання фізичного навантаження та приємного спілкування з цікавими людьми. Тоді можна досягти повного одужання і, головне, не повернення до хвороби, а щасливого, повноцінного життя здорової людини.
