Чим відрізняється депресія від хандри?

Словом "депресія" називають синдром, тобто комплекс симптомів, серед яких головним є знижений (депресивний) настрій. Проте, часто депресію плутають з іншими неприємними станами, наприклад, хандрою, втомою від надмірної праці чи навчання, лінню, тимчасовою відсутністю настрою, котрі інколи бувають в житті будь-якої людини.

Якщо депресією називати свої тимчасові переживання чи невдачі – це мішає правильно сприймати характерну картину клінічної депресії, яка є захворюванням, психічним розладом, а не чимось на кшталт суму. Коли під час спілкування одна дівчина каже іншій: "У мене депресія, мабуть я сьогодні не піду на танці" чи в розмові приятелів звучить: "Не буду пити сьогодні пиво, бо якась депресія в мене", то справа явно не про хворобу.

Зрозуміло, що психічно здорові люди не можуть завжди перебувати лише в гарному настрої, він змінюється залежно від різних обставин та ситуацій. Проте, іноді смуток чи тимчасовий поганий настрій люди поспішають "найменувати" депресією та лякаються цілком нормального стану власної психіки.

Але коли з’являються характерні прояви депресії, це є приводом для консультації зі спеціалістом, а саме, лікарем психіатром. Тому що тільки психіатр знає та має право виставляти діагноз та призначати медикаментозне лікування та/чи психотерапію.

Аби розібратися, що є хворобою, а що ні – варто знати про депресивну тріаду та її основні симптоми.

Клінічна картина депресивного епізоду

Переклад назви цього психічного розладу – давити або пригнічувати, тобто сама назва дуже красномовно описує стан пацієнта з цим ментальним захворюванням.

Характерною є депресивна тріада: погіршення настрою (гіпотимія), уповільнений перебіг думок та зменшення рухової активності.

Потрібно зазначити, що стійке зниження настрою повинно спостерігатися не менше 2х неділь.

Симптоматика депресивного синдрому різноманітна та багатогранна.

1. Відсутність радості та задоволення (ангедонія) навіть від тих речей, які ще недавно приносили втіху та насолоду.
2. Це когнітивні порушення – погіршення концентрації уваги та сприйняття інформації. Такі хворі вважають, що у них погіршилась пам'ять.
3. Нестача бажання виконувати необхідну роботу, як в побуті, так і в професії, знижується працездатність, спостерігається підвищена втома.
4. Спостерігається порушення сну, коли засинати стає важко, сон стає поверхневим, пробудження – на декілька годин раніше, а вранці є стійке відчуття, що зовсім не спав.
5. Зазвичай погіршується апетит, іноді люди під час депресії втрачають біля 10 кг ваги.
6. Нерідко депресію супроводжує тривога, туга, безвихідь.
7. Бувають ідеї самоприниження та самозвинувачення, думки про суїцид.

При депресивному стані людина може плакати сумувати, не відчувати радості від життя, втрачати навіть маленькі моменти, коли вона могла назвати себе щасливою, або ж, зіштовхуватися зі складнощами в професійній сфері, неможливістю виконувати свої обов’язки, запам’ятати необхідну інформацію, зосередитися, сконцентруватися на виконанні звичної роботи. Людина починає повільно рухатися, уникати спілкування, прагне аби її залишили "у спокої", поведінка та мовлення виглядають, як загальмовані. Вона відчуває тугу, безрадісність, свою непотрібність, навіть відсутність сенсу життя, що може призвести до думок про суїцид та навіть спроб його реалізувати.

Це ті прапорці, що сигналізують про наявність депресивного епізоду.

Коли спостерігається депресивний епізод?

Депресивний синдром може бути проявом певних соматичних захворювань, таких, як гіпертонічна хвороба, інфаркт міокарду, порушення серцевого ритму (аритмії), черепно-мозкові травми, нейроінфекції, ревматичні та онкологічні хвороби, шлунково-кишкові розлади та ін.

Депресивна симптоматика також може супроводжувати ендокринні патології. Це цукровий діабет, гіпо- та гіпертиреоз та ін.

При психічних розладах:

• реактивна депресія, тобто реакція на психотравмуючу подію,
• афективні розлади - депресивна фаза біполярно-афективного розладу (БАР) або ж епізод рекурентного депресивного розладу (РДР),
• шизофренія, органічні ураження головного мозку та ін.

Причини виникнення депресії

Дуже великою проблемою є необізнаність суспільства саме стосовно симптомів депресії, бо в тих випадках, коли в близькому оточенні з’являється людина, що потрапила до пастки цього розладу, буває нікому вчасно записати на консультацію до психіатра, підтримати, прослідкувати за прийомом виписаних медикаментів і т.д. Але нерідко родичі та близькі люди вважають, що депресивна симптоматика являється проявами лінощів, слабкого характеру, просто відсутністю зацікавленості чи неуважністю, і цим самим можуть погіршувати стан хворого.

Але вже давно відомо, що причиною появи депресивного стану є зниження синаптичної активності нейротрансмітерів – норадреналіну, серотоніну та дофаміну.

Також при певних психічних розладах (БАР, РАР) основне місце відіграє генетична схильність до виникнення цього захворювання. Тобто "поломані" гени знаходяться в Х хромосомі, тому жінки хворіють в 2 рази частіше, чим чоловіки, тому що у жінок є дві Х хромосоми, а у чоловіків – одна.

Варто зазначити, що існують певні фактори, що підвищують вірогідність появи депресії в людини.

Це можуть бути зовнішні гострі та хронічні негативні чинники або внутрішні конфлікти. Дуже великий вплив можуть мати залежності, наприклад алкогольна чи лудоманія, наркотична ж, майже завжди приводить до депресивних розладів.

Лікування депресії

Діагностувати та призначати медикаментозну терапію у випадку депресії може лише лікар психіатр. Він під час консультації оцінює стан пацієнта, за необхідності призначає додаткові обстеження, щоб виключити можливі соматичні хвороби, які можуть викликати депресію. Потрібний індивідуальний підхід, що не підійде кожному, тому не можна користатися порадами людей без медичної освіти, навіть, якщо вони зіштовхнулися з цим розладом на власному досвіді. На консультації психіатр порадить необхідність стаціонарного лікування у разі наявності суїцидальних думок чи намірів, а також, коли неможливо вдома організувати такому хворому догляд та нагляд з контролем прийому ліків. У всіх інших випадках людину з депресивним розладом можна лікувати вдома, проводячи періодично консультації з лікарем.

Основною групою препаратів, які призначаються при лікуванні депресії є антидепресанти. Вони починають працювати не зразу, а через 2-3 неділі. При наявності тривоги та поганого сну призначають седативну терапію на термін до 2х місяців.

Коли депресія не досягає важкого ступеню, лікування можна комбінувати з психотерапією. Це покращить стан хворого та прискорить його одужання, особливо, при реактивній депресії, яка виникла через наявність певних психотравмуючих подій.

Не бійтесь звертатися за допомогою до спеціалістів вчасно, вони допоможуть вам повернути якість життя!