Ігроманія (лудоманія): що це за хвороба та як справитися

Деякі люди люблять іноді пограти в комп'ютерні ігри або провести час у дружньому колі з грою "на інтерес". Але ключове слово у цій пропозиції – іноді. Бувають випадки, коли розваги перетворюються на залежність, а тут, як відомо, хто кому підпорядкований, той і раб. Найбільш схильні до розвитку ігроманії підлітки, хоча "потрапити" у залежність можуть люди будь-якого віку. Найчастіше вона властива представникам сильної статі. Особливість цієї залежності полягає в тому, що її дуже складно розпізнати на ранньому етапі. Зазвичай по допомогу звертаються ті, хто вже перебуває на межі розпачу чи його родичі.

Серйозні проблеми починаються, коли бажання грати, почуття азарту та жадоба отримати задоволення за допомогою гри заважають людині працювати, спілкуватися з сім'єю, а вона навіть не усвідомлює цього. Професійна, особиста та інші сфери життя руйнуються, а ігроман не розуміє, що його пристрасть перетворилася на хворобу, яка знищує не лише його самого, а й його близьких людей. Як не дивно, але відсутність негативних фізичних відчуттів на початку залежності ще більше заважає відчути проблему. Якщо надмірне вживання, наприклад, алкоголю викликає головний біль, нудоту та інші неприємні прояви, ігроманія не призводить до хворобливих відчуттів на самому початку. Жодні зауваження та прохання родичів, питання про наявність совісті та ультиматуми в такій ситуації не працюють, а лише викликають заперечення, гнів та роздратування.

Відео дня

Найгірше, коли окрім втраченого часу залежна людина ще й витрачає на своє руйнівне заняття гроші, тому що ігроманія (лудоманія) – це патологічна пристрасть до азартних ігор. Таким чином, можуть виникнути величезні борги, оскільки заробляти ігроман не завжди може, або ці заробітки значно менші за його витрати, тому що витрачати на ставки може величезні гроші. Небезпечно ще й те, що кожного разу йдеться про все більші суми, оскільки тільки так людина відчуває азарт і сильне збудження. Програш викликає лише бажання відігратися, впевненість у тому, що зараз не пощастило, але наступного разу – обов'язково. Іноді навіть звучать фрази про передчуття, відчуття виграшу та казкового збагачення. Людина може по-справжньому вірити, що гра стане її заробітком, допоможе стати успішною та багатою.

Під час спілкування з ігроманом складно швидко визначити особливі відхилення у його психічному стані, якщо під час розмови з вами він не грає у смартфоні, не піднімаючи очей на співрозмовника. Нерідко це освічена людина, яка має високий інтелект. Але насправді відчуття безпеки поруч із ним оманливе. Залежність може призводити навіть до стану втрати контролю над собою. Багато хто з тих, хто програв величезні суми, потім кажуть, що це було не з ними або було схоже на сон.

Психіка таких людей змінюється, вони постійно брешуть, часто відчувають тривогу, схильні до перепадів настрою. Усе це разом призводить до помітної деградації. Навіть якщо людина усвідомлює проблему і намагається не грати, всі її думки "крутяться" навколо гри. Це все одно, що намагатися заборонити собі думати про щось.

Небезпечним може бути момент, коли ігроману потрібні гроші для ставки, а їх у нього немає. Тут ситуація може набути кримінального відтінку, як у випадках з наркозалежністю, коли потрібна певна сума на придбання дози. Потреба грати може призвести до крадіжок, винесення з дому речей тощо.

Нерідко у таких людей спостерігається підвищена тривога, знижений настрій та депресивні стани. Щоб погасити тривогу та покращити настрій, якщо стан не досягає рівня депресії, яку потрібно лікувати, такі люди за будь-яку ціну намагаються "відігратися". Це схоже на замкнене коло, як при обсесивно-компульсивному розладі (ОКР). Нав'язливі думки та дії викликають тривогу, які хворі намагаються погасити обсесіями (постійно думають, як відігратися) та компульсіями (постійно грають). Так коло замикається і все відбувається спочатку.

Для вирішення проблеми важливо не тішити себе ілюзіями, що все вирішиться само собою, а зрозуміти, що без допомоги психіатра, психотерапевта чи психолога не обійтись. Тільки під час роботи з професіоналом гравець почне усвідомлювати, чому він віддав перевагу віртуальному світу реальному, які саме емоції дає гра, а які допомагає витіснити. Бажання відігратися, постійна брехня, проблеми з комунікацією та реалізацією себе в суспільстві, небажання нести відповідальність за своє життя, все це опрацьовується в ході психотерапії, але спочатку гравець повинен у собі це "побачити", по-справжньому зустрітися з собою. Це вимагає сміливості та грамотної роботи фахівця. А потім потрібно знайти те, чим можна заповнити життєвий простір, який звільнився від гри.

Багато ігроманів, як і їх родичі, намагаються уникнути візиту до фахівця з приставкою психо-, оскільки не сприймають проблему як розлад, який потребує спеціалізованої допомоги. Деякі погоджуються на консультацію, а потім, не отримавши бажаного результату відразу, втрачають віру у можливість вирішення проблеми, виходу із залежності.

Справа в тому, що, крім психотерапії, таким пацієнтам необхідна медикаментозна допомога, яку призначити може тільки лікар психіатр. Наприклад, причиною виникнення ігроманії може бути депресія або генералізований тривожний розлад, а вони, своєю чергою, вимагають застосування антидепресантів, седативних препаратів, у тому числі проти тривожних, і т.д.

Для подолання ігроманії важлива робота відразу трьох сторін: лікаря, пацієнта та його оточення. Якщо вся відповідальність буде віддана лише лікареві, а жодних зусиль і бажання самої людини змінити ситуацію не буде – результат нікого не порадує. Те саме стосується й оточення. Під час терапії потрібна максимальна підтримка близьких, щире бажання витягнути із біди, регулярний діалог із лікарем.

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...