Тривога через надмірне навантаження

Сучасне життя вимагає від людини бути дуже активною, виконувати безліч задач і стільки ж "тримати в голові" аби зробити їх у найближчий час. Наприклад, жінки зіштовхуються з тим, що потрібно займатися побутом, дітьми, будувати кар’єру, приділяти час чоловіку, власній зовнішності, а всі коучі та "зірки Instagram" наголошують ще й на необхідності розвитку власної особистості, часу для себе, "культивуванні" жіночності і т.д.

Чоловіки теж мають заробляти, бути кар’єристами, але якимось чином лишатися милими помічниками в побуті, романтиками для дружини і бути з дітьми кожну вільну хвилинку, а про "кубики" пресу та відвідування барбершопу теж забувати не можна.

Як усе це встигнути, не відчуваючи себе верблюдом, який тягне на собі важку ношу? Тим паче, що спроба охопити те, що охопити неможливо в принципі, викликає додатковий стрес, а люди з "тонкою душевною організацією" від цього можуть перебувати не лише в стані хронічної втоми, а й в постійній тривозі.

Як же впоратись з тривогою, яка виникла через надмірне навантаження, якщо потрібно залишатися багатофункціональним? Як усе встигати?

По-перше варто скористатися матрицею Єйзенхауера та розподілити усі свої справи за такими категоріями.

• Важливі та термінові. Виконувати їх у першу чергу не відкладаючи "на потім".
• Важливі і не термінові. Виконувати їх наступними, але не поспішаючи.
• Неважливі і термінові. Ці можна поставити на третє місце, не хвилюватися за їх перебіг через те, що це не суттєві речі.
• Не важливі і не термінові. Про ці можна сказати: "Сім років мак не родив і голоду не робив", тобто такі справи при їх ігноруванні особливо не вплинуть на ваше життя.

Наступним помічником є правило "Їсти великого слона маленькими шматочками". Дійсно, необхідність написати велику статтю чи зробити квартальний звіт на роботі – завдання, що можуть викликати паніку та внутрішній супротив. Тут можна відчути прокрастинацію, а потім, коли часу на виконання залишиться небагато, почнеться поспіх, тривога, злість на себе і т.д. Аби цього не трапилося, слід "розбивати" об’ємні задачі на маленькі. Так їх легше виконувати, це не потребуватиме настільки сильного ресурсу, але поступово робота буде зроблена.

Якщо ви саме зараз перебуваєте в стані тривоги, через те, що нічного не встигаєте і все "валиться з рук", першим кроком до вирішення проблем є зупинка. Так, здавалося б, що треба спішити, бігти, вирішувати … але, в такому стані рішення точно не будуть максимально ефективними та вірними.

Слід зупинитися і подумати. Можна виконати вправи для стабілізації стану, наприклад дихання по-квадрату чи діафрагмальне дихання, приділити декілька хвилин вправам по "заземленню", або напружуючи, а потім розслабляючи різні групи м’язів. Коли до вас повернеться відчуття спокою та внутрішня рівновага, тоді можна прийняти рішення не на емоціях та через поспіх, а обдумано, з чітким та ясним мисленням.

Якщо ж ви зуміли розставити пріоритети, ваші справи не "нависають" над вами, але тривога все одно постійно виникає, не маючи під собою очевидного підґрунтя, краще звернутися за допомогою.

У таких випадках потрібна консультація психіатра, аби виявити чи виключити наявність ментальних розладів, що можуть проявлятися саме відчуттям тривоги. Лише лікар може встановити діагноз і займатися медикаментозним лікуванням. Ніякі коучі, астрологи, тарологи і психологи та психотерапевти не компетентні в цих справах. Уважно обирайте спеціаліста, до якого збираєтеся звернутися за допомогою. Наявність медичної освіти, досвіду роботи, відгуки пацієнтів – ті необхідні вимоги, яким має відповідати обраний вами спеціаліст.

Якщо ви хочете вирішити проблеми в стосунках, питаннях кар’єрного розвитку, самооцінки – допоможе психотерапевт та психолог, але він не займається захворюваннями, не може назначати медикаменти. Це потрібно чітко розуміти.

Нещодавно за консультацією до мене звернулася молода жінка, яка потребувала допомоги через загибель її чоловіка на війні. Коли він перестав відповідати на телефонні дзвінки, вона звернулася до астрологів, які розповіли їй, що чоловік живий. Коли пацієнтка отримала інформацію про його загибель, вона довго не вірила цьому, а вірила, по суті, шарлатанам, що нажилися на її горі. Лише тоді, коли вона побачила на власні очі фотографії вбитого, її "наздогнало" усвідомлення ситуації, що викликало подвійний біль, бо вона втратила ту хибну надію, за яку трималася її психіка. За її ж словами, вона наче пережила його смерть двічі.

Тому, завжди звертайте увагу на освіту спеціаліста, у психіатра – вища медична, у психолога – вища психологічна. Людина має бути професіоналом, яка зможе лікувати психічні розлади чи розбиратися з життєвими негараздами не на рівні "сусідки" або "подружки", а маючи для цього необхідну базу знань.

У випадку ментального здоров’я дуже важливо "не зробити з хворого каліку", а це потребує знань та високого професійного розвитку.