Дитяча самостійність: з якого віку можна відпускати дитину саму на прогулянку

Новорічні свята закінчуються, а питання, що робити дитині під час канікул, і чи достатньо вона вже доросла, щоб лишитись вдома без батьків чи няні, чи піти самому на прогулянку, лишається відкритим.

Як же зрозуміти, що ваше чадо вже самостійне, і готове до самостійних пересувань та прогулянок, пише deti.mail.ru.

Кожна дитина розвивається у власному темпі, а тому вік настання готовності до самостійності не може бути єдиним для всіх. Як же визначити момент, коли вже "пора"? Кілька порад від дитячого психолога:

1. Одним з показників готовності дитини до самостійності є бажання самої дитини - він хоче гуляти один, у нього є в цьому потреба, або він відчуває невпевненість.

Видео дня

2. Якщо батьки знають, що дитина ще не спроможна оцінити можливі ризики - готова піти з ким завгодно та куди завгодно, не в змозі зпрогнозувати небезпеку - вибігає на дорогу, часто і легко вступає в бійку, погано орієнтується на місцевості, не може сама про себе подбати - не знає, коли він голодний чи ситий, не помічає холодно йому чи жарко, або розуміє це, але нічого не робить, щоб усунути дискомфорт. Це все ознаки психологічної неготовності до самостійності. Інша справа, якщо дитина добре орієнтується на місцевості, пильна на проїжджій частині, уважна до того, що відбувається навколо неї, навіть коли вона захоплена грою, вміє будувати спілкування і відмовитися від розмови з неприємною їй людиною, в стані звернутися до перехожих за допомогою, здатна керуватися своїми відчуттями; вміє відстоювати свої інтереси і з повагою поставитися до інтересів інших - це ознаки психологічної зрілості дитини, що дозволяють довірити дитині відповідальність за неї самої на прогулянці.

3. Не менш важливу роль відіграють і соціальні навички дитини. Якщо дитина вже ходить в магазин за покупками і в стані порахувати гроші, має друзів у дворі, регулярно спілкується з однолітками (в т.ч. по телефону), знає розташування будинків, парків, магазинів, прилеглих територій в районі проживання - все це підстави для того, щоб спокійно дозволяти їй робити самостійні прогулянки.

4. Має значення і психологічна готовність самих батьків. Буває, що мами і тата настільки налякані можливоюсамостійною прогулянкою дитини, що своєю поведінкою здатні позбавити і дітей впевненості в собі, таким чином перешкоджаючи розвитку в них самодостатності.

5. Зверніть увагу на те, що важливо враховувати всі перераховані аспекти, а не один з пунктів. Якщо оцінка всіх наведених параметрів швидше незадовільна, то краще давати самостійність поступово, маленькими кроками, починаючи з прохань сходити в магазин, коли ви чекаєте дитину на ганку і так далі. Але і затягувати штучно даний процес теж не варто: пам'ятайте, що самостійні прогулянки дають дітям важливий життєвий досвід.

Пам'ятаємо про безпеку

Зрозуміло, доречність самостійних прогулянок залежить і від умов, в яких планується їх практикувати. У великих містах, де будинки часом не мають дворів, а тротуари зайняті припаркованими машинами, трапляється, що дітям гуляти просто ніде до певного віку. Дитячі майданчики теж далеко не завжди відповідають необхідним правилам безпеки. Але незалежно від того, де і в яких умовах гуляє дитина, ви повинні бути впевнені, що вона знає елементарні правила безпечної поведінки:

- Не вступає в розмову з незнайомими людьми і нічого не бере у них;

- Нікуди ні з ким не йде без вашого дозволу;

- Не порушує дозволених територіальних рамок;

- Не виходить на проїжджу частину (або неухильно дотримується правил дорожнього руху);

- Чітко дотримується всіх домовленостей;

- Завжди на зв'язку з вами і стежить за часом.

Важливо, щоб дитина розуміла, що свобода невіддільна від відповідальності, тільки тоді вона приносить користь.

Як повідомляв "Обозреватель", є три основні пункти, які допоможуть батькам виростити дитину самостійною.