Коли серце "ламається": алгоритм дій і роль дефібриляції

Коли серце 'ламається': алгоритм дій і роль дефібриляції

Серце зупинилося. Не образно, не метафорично — буквально. Не б’ється, не качає кров, не доставляє кисень до мозку. І якщо за перші 3–5 хвилин не вжити заходів — шанси на життя зменшуються з кожною секундою. У таких випадках застосовується дефібриляція.

Що таке дефібриляція?

Дефібриляція — це короткий електричний розряд, який подається на серце через грудну клітку з метою "перезавантажити" його ритм. Її застосовують у випадках, коли виникає життєвозагрожуюча аритмія — найчастіше фібриляція шлуночків або шлуночкова тахікардія без пульсу. В таких станах серце не припиняє "рухатися" зовсім, але робить це хаотично, без ефективного викиду крові.

Коли потрібна дефібриляція?

  • У пацієнтів з раптовою зупинкою кровообігу, які не дихають і не реагують.
Відео дня
  • При наявності електричного ритму, що не забезпечує пульс (визначається за допомогою монітора або дефібрилятора).
  • Якщо у пацієнта відсутній пульс і свідомість, але є фібриляція шлуночків — негайно слід застосувати розряд.

Чому це потрібно робити якнайшвидше?

Кожна хвилина без допомоги — це:

  • мінус шансів на виживання;
  • зростаючий ризик незворотного ураження мозку.

Тому основне правило: "побачив — перевірив — почав діяти". Ніхто не чекає на ідеальні умови — рахунок іде на секунди.

Що має зробити лікар?

  • Оцінити стан пацієнта: відсутність свідомості, дихання, пульсу.
  • Почати серцево-легеневу реанімацію (СЛР) — якісні компресії грудної клітки глибиною 5–6 см, частотою 100–120 на хвилину.
  • Паралельно підключити дефібрилятор:
  • Одразу після розряду — відновити компресії грудної клітки.
  • Якщо після першого розряду ритм не відновлено — продовжити СЛР ще 2 хвилини, потім повторити розряд.

Навіщо під час реанімації вводять препарати — і які саме?

Під час серцево-легеневої реанімації (СЛР) у дорослого пацієнта застосування медикаментів — це не перше, що робиться. Але після початку компресій і дефібриляції лікар може ввести препарати, які підвищують шанси на відновлення серцевої діяльності.

Адреналін (епінефрин) — "стимулятор виживання"

  • Доза: 1 мг внутрішньовенно кожні 3–5 хвилин після початку реанімації.
  • Навіщо: підвищує артеріальний тиск і покращує перфузію (тобто кровотік) у життєво важливих органах — насамперед у серці й мозку.
  • Що очікуємо: завдяки адреналіну збільшується шанс на повернення власного серцевого ритму (ROSC) — тобто на запуск серця. Але це не "ліки від смерті", а допоміжний засіб, що підсилює ефект від якісної СЛР.

🧠 Важливо: чим пізніше вводиться адреналін або чим гірша якість компресій грудної клітки — тим менше користі від нього.

Аміодарон — "антиаритмічний стабілізатор"

  • Коли даємо: після третьої невдалої дефібриляції при фібриляції шлуночків або шлуночковій тахікардії без пульсу.
  • Доза: 300 мг внутрішньовенно струминно (болюсно); при потребі можна повторити 150 мг.
  • Навіщо: пригнічує патологічну електричну активність у серцевому м’язі, допомагає дефібриляції бути ефективнішою.
  • Що очікуємо: якщо серце не зреагувало на 1–2 розряди, аміодарон дає шанс "погасити" хаос і стабілізувати ритм, зробивши наступні спроби ефективнішими.

Інші препарати — не для всіх

  • Лідокаїн — як альтернатива аміодарону, якщо його немає або він неефективний.
  • Магній сульфат — при підозрі на torsades de pointes (особливий тип аритмії).
  • Атропін — при асистолії або тяжкій брадикардії (використовується рідко, лише за специфічними показами).
  • Натрію бікарбонат — при вираженому метаболічному ацидозі, гіперкаліємії, отруєннях (наприклад, трициклічними антидепресантами).

🧪 Але пам’ятайте: жоден з цих препаратів не працює сам по собі. Без компресій грудної клітки та дефібриляції — вони неефективні.

А якщо немає лікаря? Що може зробити звичайна людина?

Насправді, в багатьох місцях є автоматичні зовнішні дефібрилятори (АЗД) — наприклад, у метро, супермаркетах, аеропортах.

Ці пристрої:

  • самі аналізують серцевий ритм;
  • дають голосові підказки;
  • автоматично радять — давати розряд чи ні;
  • безпечні навіть у руках непрофесіонала.

Важливо: не бійтеся — АЗД не дасть розряд, якщо він не потрібен. Але якщо вчасно підключити і діяти — шанси пацієнта зростають у рази.

Що буде, якщо цього не зробити?

Без дефібриляції фібриляція шлуночків переходить у асистолію — стан, коли серце повністю зупиняється. І після цього — навіть найкраща реанімація стає малоефективною. Вже за хвилини без дій мозок починає відмирати, і навіть при відновленні серцевого ритму пацієнт може залишитися з тяжким ураженням ЦНС.

У реаніматолога немає права на зволікання:

  • він не чекає результатів аналізів;
  • не читає інструкції — він вже знає що робити;
  • не сумнівається в показаннях — він бачить пацієнта без пульсу.

Це точка неповернення, де кожна секунда — це або мозок, або його втрата. Саме тому алгоритми дій прописані до секунди. І кожен фахівець має їх знати як таблицю множення.

Висновок для пацієнта

  1. Дефібриляція — це не фільмова драма з криками "Заряд 300!", а точна, перевірена і єдина ефективна дія при деяких видах раптової зупинки серця.
  2. Вона має сенс лише у перші хвилини після втрати свідомості та пульсу.
  3. Її ефективність залежить від того, наскільки швидко почнете діяти.
  4. І так — лікар не чарівник. Він просто знає, коли й куди дати розряд, щоб ваше серце згадало, навіщо воно взагалі працює.
disclaimer_icon

Матеріали на цьому сайті рекомендовані для загального інформаційного використання й не призначені для встановлення діагнозу або самостійного лікування. Медичні експерти MedOboz гарантують, що весь контент, який ми розміщуємо, публікується й відповідає найвищим медичним стандартам. Наша мета - максимально якісно інформувати читачів про симптоми, причини та методи діагностики захворювань. Закликаємо не займатися самолікуванням, для діагностики хвороб та визначення шляхів їх радимо звертатися за консультацією лікарів.

Популярні лікарі

Ліки