Гіпертензія та лібідо: що потрібно знати чоловікам 30+

Високий кров'яний тиск або артеріальна гіпертензія часто не має яскраво виражених симптомів, особливо у чоловіків репродуктивного віку. Однак згодом цей стан пошкоджує слизову оболонку кровоносних судин та може призвести до атеросклерозу, обмежуючи приплив крові в артеріях та судинах.

Менший приплив крові ускладнює ерекцію, до того ж більшість препаратів для лікування гіпертензії у високих дозах можуть призвести до імпотенції.

Якщо показники перевищують 140/90 мм рт. ст., це свідчить про наявність гіпертензії. Чим небезпечна гіпертензія, окрім цифр на тонометрі? Та на які препарати варто звернути особливу увагу чоловікам 30+?

Що таке артеріальна гіпертензія та чим вона небезпечна?

Відео дня

Артеріальна гіпертензія – це хронічне захворювання, яке може призводити до пошкодження різних органів, у тому числі серця, нирок, судин та головного мозку. Постійно підвищений тиск значно збільшує ризик розвитку таких серйозних захворювань, як інсульт, інфаркт, ниркова недостатність та інші проблеми із серцево-судинною системою.

До основних небезпек артеріальної гіпертензії відносяться:

Серцева недостатність: підвищений тиск збільшує навантаження на серце, що може призвести до гіпертрофії – потовщення стінок серця та розвиток серцевої недостатності.

Інсульт: гіпертензія є однією з головних причин інсульту, оскільки пошкоджує судини головного мозку.
Ниркова недостатність: порушення кровопостачання нирок через гіпертензію може спричинити ниркову недостатність.
Атеросклероз: високий тиск сприяє утворенню атеросклеротичних бляшок на стінках судин, що ускладнює нормальний кровотік.
Зниження лібідо, сексуальна дисфункція.

Норми та порушення артеріального тиску

Норми артеріального тиску варіюються залежно від віку та стану здоров'я людини, але в цілому вони поділяються на такі категорії:

Оптимальний тиск:

Систолічний: 90-120 мм рт. ст.
Діастолічний: 60-80 мм рт. ст.

Нормальний тиск:

Систолічний: 120-130 мм рт. ст.
Діастолічний: 80-85 мм рт. ст.

Підвищений нормальний тиск:

Систолічний: 130-139 мм рт. ст.
Діастолічний: 85-89 мм рт. ст.

Артеріальна гіпертензія (підвищений тиск):

1 ступінь (легка):

Систолічний: 140-159 мм рт. ст.

Діастолічний: 90-99 мм рт. ст.

2 ступінь (помірна):

Систолічний: 160-179 мм рт. ст.

Діастолічний: 100-109 мм рт. ст.

3 ступінь (важкий):

Систолічний: 180 мм рт. ст. і вище

Діастолічний: 110 мм рт. ст. і вище

Гіпотонія (знижений тиск):

Систолічний: нижче 90 мм рт. ст.

Діастолічний: нижче 60 мм рт. ст.

Ці значення можуть коригуватися залежно від віку, стану здоров'я та інших факторів.

Як лікувати артеріальну гіпертензію?

Залежно від стадії та причин, лікування артеріальної гіпертензії включає як медикаментозну терапію, так і зміну способу життя. Важливо розпочати з діагностики, щоб визначити індивідуальні особливості пацієнта. Медикаментозна терапія є основним методом лікування гіпертензії.

Корекція раціону, фізична активність та відмова від шкідливих звичок також відіграють важливу роль у лікуванні та профілактиці гіпертензії. Психоемоційна напруга може значно впливати на підвищення тиску, тому важливо навчитися методам релаксації та керування стресом.

Як гіпертензія впливає на лібідо?

Більшість ліків, які використовуються для лікування гіпертензії, можуть впливати на сексуальне здоров'я людини, у тому числі на лібідо – сексуальний потяг. Це важливо враховувати при виборі терапії, щоб мінімізувати побічні ефекти.

Наприклад, ці препарати, які найчастіше застосовують для лікування гіпертензії, впливають на потенцію та навіть можуть призвести до імпотенції:

Небівал;
Небілет, Небіволол, Небіар;
Бісопролол, Конкор, Анаприлін, Метопролол.

Однак варто зазначити, що дозування має значення. Якщо приймати, наприклад, "Небивал" у дозі 10 мг, спочатку зменшується лібідо, далі виникає еректильна дисфункція. При тривалому застосуванні може виникнути імпотенція. Дозування 2,5 мг може сприяти зменшенню лібідо.

Тому ці препарати не слід приймати чоловікам репродуктивного віку у високих дозах.

Як основні групи препаратів впливають на лібідо:

Бета-блокатори (наприклад, метопролол) можуть знижувати лібідо в деяких людей, оскільки знижують артеріальний тиск та зменшують кровопостачання статевих органів.
Діуретики (гідрохлортіазид) можуть знижувати сексуальний потяг за рахунок зміни водно-електролітного балансу в організмі та зменшення об'єму циркулюючої крові.
Інгібітори АПФ (еналаприл, лізиноприл) зазвичай не мають значного впливу на лібідо, але можуть викликати кашель, що може знижувати загальне самопочуття.
Антагоністи кальцію (амлодипін) менше впливають на лібідо, однак можуть викликати головний біль або набряки, що може негативно позначитися на загальному стані.

Якщо ви помітили будь-які зміни сексуальної активності, пов'язані з прийомом ліків, важливо це обговорити з лікарем, щоб при необхідності скоригувати терапію. Окрім медикаментозного лікування, пацієнтам похилого віку, а також людям зі схильністю до цього захворювання важливо вести здоровий спосіб життя.

Він включає контроль стресу та маси тіла, збалансовану дієту зі зниженим споживанням солі, жирів та холестерину й помірні фізичні навантаження. У поєднанні з правильно підібраною терапією це допоможе контролювати гіпертензію та значно покращити якість життя.