Аналіз на білірубін: у яких випадках його призначають
Дуже часто при зверненні пацієнта з тими чи іншими проблемами зі здоров'ям до медичного закладу лікар може призначити аналіз на білірубін.
Гіпербілірубінемія – патологічний стан, що характеризується порушенням балансу між виділенням та виробленням в організмі білірубіну.
Еритроцити, червоні кров'яні клітини крові, містять складний білок гемоглобін, який відповідає за перенесення кисню до всіх тканин в організмі людини. Після того, як гемоглобін відпрацьовує свій термін, він осідає в печінці, селезінці та кістковому мозку, де і відбувається його руйнування. У процесі руйнування цього білка утворюється непрямий білірубін, дуже токсичний для організму.
Що являє собою білірубін
Білірубін (bil-ih-ROO-bin) – це пігмент жовто-коричневого кольору, що утворюється у процесі нормального розщеплення червоних кров'яних тілець. Розпад білірубіну здійснюється в печінці та виводиться з організму природним шляхом.
При збільшенні в крові людини кількості білірубіну у нього виникає жовтяниця, яка супроводжується пожовтінням шкіри, слизових та очних склер, потемнінням сечі та знебарвленням калу.
Причини підвищення в крові рівня білірубіну
У деяких випадках печінка не здатна переробляти білірубін, що може бути викликане його надмірною кількістю, непрохідністю жовчних проток або запаленням тканин печінки.
Збільшення в крові білірубіну може вказувати на те, що пацієнт має проблеми з печінкою або жовчовивідними шляхами. Іноді підвищена у крові кількість білірубіну виникає на тлі гемолізу (прискореного руйнування еритроцитів).
Що дозволяє визначити аналіз на білірубін
Цей аналіз, як правило, входить до складу групи досліджень для виявлення захворювань печінки. Це обстеження може бути призначене за умови:
жовтяниці, пожовтінні шкіри та склер очей, викликаних збільшенням у крові білірубіну;
виявлення закупорки жовчних проток, проток печінки або жовчного міхура;
виявлення гепатиту, а також при необхідності контролювати перебіг цього захворювання;
підозри на анемію, спричинену прискореним руйнуванням еритроцитів;
необхідності визначення функціонального стану печінки чи токсичності медикаментозних засобів.
Разом з аналізом на рівень білірубіну в крові можуть бути призначені такі дослідження:
функціональні проби печінки (аналіз крові, що дозволяє визначити вміст деяких ферментів чи білків у крові);
визначення рівня альбуміну та загального білка в крові (альбумін – це білок, що виробляється печінкою та необхідний організму для боротьби з інфекціями та виконання низки інших важливих функцій);
загальний аналіз крові (допомагає визначити основні характеристики крові людини);
протромбіновий час (аналіз, який вимірює швидкість згортання крові).
Одна з основних функцій печінки – це розщеплення старих чи пошкоджених еритроцитів, у процесі чого виробляється білірубін. У свою чергу, ця речовина у поєднанні з іншими складовими утворює жовч, необхідну для травлення.
Жовч виробляється в печінці і зберігається в жовчному міхурі, звідти вона викидається в тонкий кишечник, де бере участь у розщепленні жирів, що містяться в їжі. В нормі вона виводиться з організму разом з калом та сечею, забарвлюючи їх у жовто-коричневий колір.
Відомо дві форми білірубіну – прямий та непрямий. Непрямий білірубін є нерозчинним у воді. Він потрапляє в печінку разом із кровотоком, де і перетворюється на його водорозчинну форму або прямий білірубін.
Під час проведення цього дослідження визначають рівень прямого та непрямого білірубіну, а також його загальну кількість, що дозволяє виявити порушення у стані здоров'я людини.
Чим небезпечне підвищення рівня білірубіну
Гіпербілірубінемія – стан, що характеризується підвищенням рівня білірубіну у крові. Цей патологічний стан дуже небезпечний для організму і, щоб вчасно розпізнати його, необхідно знати його ознаки. Однією з найбільш характерних ознак гіпербілірубінемії є жовтяниця, яка може виникати при цілій низці захворювань жовчного міхура та печінки.
Гіпербілірубінемія супроводжується виникненням:
• пожовтіння шкіри та склер очей;
• підвищення температури;
• фарбування сечі у коричневий колір;
• знебарвлення калу;
• втоми;
• втрати апетиту;
• болю в животі;
• печії;
• запорів;
• здуття живота;
• нудоти та блювання.
Підвищений вміст у крові білірубіну може бути ознакою досить серйозних захворювань, які можуть бути смертельною загрозою для життя людини, якщо їх своєчасно не почати лікувати. До таких захворювань відносяться:
гепатит – запальне ураження тканин печінки, що виникає на тлі зараження вірусним гепатитом, вживанням наркотичних речовин, алкогольної залежності чи автоімунних порушень;
цироз печінки – заміщення тканин печінки рубцевою тканиною, що виникає на тлі інфікування вірусом гепатиту, надмірним вживанням алкоголю, прийомом психоактивних речовин;
рак печінки – захворювання, що потребує негайного медичного лікування (виникає на фоні зараження вірусами гепатиту групи В та С);
гемолітична анемія – захворювання, що виникає на тлі нездатності організму виробляти необхідну йому кількість еритроцитів, у цьому випадку розпад червоних кров'яних тілець відбувається значно швидше, ніж їх вироблення;
жовчнокам'яна хвороба – патологічний стан, пов'язаний з утворенням у жовчному міхурі каміння;
ядерна жовтяниця – захворювання, що характеризується важким ураженням речовини головного мозку у новонароджених, що може спричинити розвиток у дитини серйозних захворювань;
закупорка жовчних протоків – це патологічний стан, у якому спостерігається закупорка протоків, які з'єднують печінку із просвітом тонкої кишки.
Якщо зважити на те, наскільки важливо підтримувати в крові рівень білірубіну, становиться зрозумілим, чому лікарі так часто призначають цей аналіз. Він актуальний у разі виникнення жовтяниці у дорослої людини, а й у новонароджених.
Як правило, цей аналіз є частиною більш масштабного обстеження і дозволяє краще зрозуміти, наскільки у конкретного хворого серйозні проблеми зі здоров'ям.
Аналіз на білірубін – це лабораторна оцінка зразка крові. Він абсолютно безпечний, а його проведення не пов'язане з хворобливими маніпуляціями.
Після отримання відповіді лікар зосереджується на показниках загального та прямого білірубіну в крові. Грунтуючись на отриманих даних, лікар створює картину того, чи ці показники є нормальними або все ж таки вони не відповідають нормі.