Українців стає менше. І ось чому

Дітей в Україні народжують ентузіастки. Такого висновку я дійшла, ще будучи вагітною і відвідуючи звичайну жіночу консультацію. А там... Там в черзі можна сидіти годинами. І сидіти - це в кращому випадку. Часом доводиться стояти.

Жодна допомога від держави, жодні виплати не зможуть змінити або переломити цю ситуацію. Через те, що ентузіастів не так вже й багато, народжуваність в нашій країні досі на жахливо непристойному рівні. І тому є причини.

Цього разу я хочу підняти тему ставлення роботодавців до жінок, які щойно народили. Я навіть не уявляла собі, наскільки гостра ця проблема в нашому суспільстві, поки не почула кілька історій від мам в декреті.

Вся справа в тому, що мені в цьому плані постійно щастило з роботодавцями. Їм було все одно, вагітна я чи ось тільки вчора народила. Наприклад, офіційно я пішла в декрет "як годиться", але працювала до упору. Робота допомагала мені відволікатися від свого не сильно гарного самопочуття, від пошуку у Гуглі історій про пологи або постановки діагнозу за деякими симптомами.

Обмовлюся, що послаблень мені ніхто не робив. Щоправда, мені дозволили працювати з дому. Раз на кілька тижнів я відлучалася на прийом до лікаря або здачу аналізів, але чергувань, наприклад, ніхто не відміняв, і я була "як всі". Остаточно в декрет я пішла за два тижні до пологів.

Потім все було, як у всіх. Перші місяці були вкрай тривожними. Повернутися на роботу і в думках не було.

Але з часом грошей стало не вистачати, часу стало трохи більше, та й чоловік, дідусь і бабуся стали сильно допомагати.

Коли дитині виповнилося 4,5 місяців, я повернулася до роботи. Звичайно ж, з дому, оскільки мені було важливо продовжувати годувати малюка і не пропускати головні моменти його розвитку. Я домовилася про зручний графік, обговорила деякі моменти, що можу відлучатися на 30 хв протягом робочого дня, а один день на тиждень закінчувати на годину раніше (це мені запропонував мій начальник).

Проблем не було. Відгулами я не зловживала, з чергуваннями допомогла колега, яка брала їх за мене, за що я їй вдячна досі. Що цікаво, як тільки я народила, мені почали пропонувати роботу звідусіль. І кожен роботодавець обіцяв бути лояльним до мого материнства або говорив, що взагалі не бачить в цьому проблеми. Але кардинально міняти місце роботи я так і не наважувалася.

Весь цей час мені здавалося, що так у всіх і це норма, але як же я помилялася.

Спочатку прозріння настало під час боротьби за місце в садочку. О, це ще те випробування ...

А якщо туди проб'єшся, то по факту садок не так вже й рятує. Адже дитина походить туди тиждень, а потім два хворіє ...

Багато мам скаржаться на те, що садочки працюють лише до 18:00, і як забирати дитину вчасно - незрозуміло. На роботі не відпускають - в садочку лаються і скандалять.

Нещодавно одна жінка розповіла, що роботодавець поставив їй жорсткі умови: або вона працює до 18, або нехай звільняється. Спроби пояснити, на прохання змінити графік, наприклад, приходити на годину раніше, працювати без обіду, було відмовлено. І це не фільм жахів, а типова історія. Боже, скільки згодом таких розповідей я наслухалася від різних мам.

На запитання, чому б тоді не змінити роботу, на мене дивилися дуже здивовано. "Ви що, не знаєте? Мам з дітьми молодше шкільного віку взагалі не беруть. Навіть на співбесіди не кличуть. Мовляв, кому ви потрібні? Вічно берете лікарняний, вічно відпрошуєтесь!".

Я, звичайно, хочу вірити в те, що таких "шефів", "босів" одиниці, але не виходить. Вже дуже часто я чую цю історію. А потім згадую ситуацію знайомих і близьких, в якій людина - жінка, отримавши високу посаду і хороший оклад, ніяк не може зважитися на те, щоб стати мамою.

По-перше, вона розуміє, що деякий час доведеться жити, наприклад, тільки на зарплату чоловіка (тут більше питання до держави або до зарплати чоловіка), а по-друге, що роботодавець знайде за час декрету їй заміну і вже не захоче брати її назад. А вже якщо диво станеться, і вона залишиться на своєму місці, то її поставлять в жорсткі рамки і при найменшому запереченні щодо графіка або при першому взятому лікарняному її просто позбудуться.

Так ось, я не виступаю за поблажки і знижки для молодих і не дуже мам. Я - за рівність. Я звертаюся до совісті роботодавців, яких теж народжували жінки, які страшно боялися втратити роботу, особливо якщо це було за часів СРСР.

Просто дізнайтеся у своїх мам, якими були умови і як доводилося розриватися бідним жінкам!

І я не кажу про те, щоб скоротити робочий день мамам на годину або видати кілька додаткових вихідних.

Читайте: Як народити здорову дитину: вчені назвали важливий фактор

Я зараз про те, що треба бути людьми і йти на поступки. Узгодьте графік, нехай мама приходить на годину раніше, щоб забрати дитину з садочка вчасно. Якщо дитина захворіла і вам шкода відривати від душі лікарняний, за умови, якщо робота дозволяє, відпустіть вашу підлеглу працювати з дому.

Досить вже з року в рік протягати досвід радянських керівників в українську дійсність. Вмійте домовлятися і цінувати хороші кадри.

А якщо ви почнете мені наводити приклад зарубіжних країн, мовляв у Південній Кореї декрету майже немає і робочий тиждень - шість днів, а жінки буцімто не скаржаться... То я знайду вам кілька прикладів, в яких нормальний і адекватний роботодавець йде назустріч своїм підлеглим. У мене є такі історії, родом з Ізраїлю, США та Німеччини...

Читайте: Як навчити дитину ходити на горщик