Відео дня
16 жовтня – Всесвітній день анестезії
Анестезіологи-реаніматологи – медики, без яких неможливо уявити сучасну медицину. Саме завдяки цим фахівцям навіть найскладніші оперативні втручання проходять безпечно і комфортно.
Днем народження анестезії вважається 16 жовтня 1846 року. Історична подія відбулася в амфітеатрі на четвертому поверсі будівлі Bulfinch Building у Массачусетській лікарні загального профілю. Вільям Мортон, дантист з Хартфорда, штат Коннектикут, придумав введення ефіру пацієнтові, щоб загальний хірург Джон Коллінз Уоррен міг безболісно видалити пухлину з його шиї. Успіх цього заходу ознаменував народження анестезіології та перетворив хірургію з різанини та травм у гуманну терапію, яка рятує життя.
Однак публічна демонстрація ефірної анестезії не була несподіваним досягненням. Фактично це був результат поступових наукових відкриттів десятків вчених, від Раймонда Луллі, іспанського алхіміка, який вперше дистилював сірчаний ефір в 1275 році, до Джозефа Прістлі, англійського дослідника, який розробив закис азоту в 1774 році.
Успіх першої публічної демонстрації ефірної анестезії 1846 року призвів до значного збільшення кількості щоденних операцій. Більш того, новини про успіх доктора Мортона швидко поширилися по всьому світу, назавжди змінивши хірургічний досвід пацієнтів. Амфітеатр, нині відомий як Ефірний купол, є національним історичним пам'ятником. Це був один з переломних моментів у медицині, що дозволив концентруватися не стільки на швидкості проведення операції, скільки на її якості.
В окрему професію – анестезіолог, напрямок виділилося пізніше. І сучасним рівнем знеболювання люди зобов'язані багатьом видатним лікарям, які проводили дослідження, в т. ч. над собою.
Одна з таких історій, що вплинули на уявлення про анестезію, сталася в 1946 році. У цей час уже широко застосовувалися міорелаксанти – ліки, що знижують тонус скелетної мускулатури зі зменшенням рухової активності аж до повного знерухомлення. Завдяки цьому можна проводити операції, і за пацієнта в цей час дихає апарат ШВЛ. Однак вони використовувалися без засобів, які відключають свідомість, оскільки вважалося, що міорелаксанти підсилюють седацию опіоїдів.
Доктор Сміт Скотт зі Солт-Лейк-Сіті вирішив поставити на собі експеримент, щоб отримати відповідь на невирішене до цього часу питання. Щоб перевірити, як працюють тільки міорелаксанти, Скотту ввели тубокурарін (міорелаксант), який блокує всі м'язи, включаючи діафрагму, а лікар, перебуваючи у свідомості, повинен був потім розповісти про свої відчуття.
Таким чином вдалося точно встановити, що міорелаксанти не оказують седативну дію, і людина перебуває при цьому в ясній свідомості, все чує і відчуває. Докладний звіт про експеримент, який значно вплинув на розвиток анестезіології, був опублікований в журналі Anesthesiology в 1947 році. З того часу цей напрям постійно розвивається, роблячи процедури знеболювання безпечнішими.
Анестезіологи – лікарі, які не тільки вводять наркоз під час хірургічного втручання, а й несуть відповідальність за передопераційну оцінку і післяопераційне лікування пацієнтів. Крім хірургії анестезіологи залучені й в інших медичних напрямках – стоматології, психіатрії, серцевої та респіраторної реанімації, відділеннях інтенсивної терапії, необхідні для знеболювання пологів і полегшення хронічного болю онкологічних хворих.
