Антибіотики можуть викликати психічний розлад

Нещодавно науково-медичний журналіст Марк Гозлан на сторінці французького видання Lemonde привернув увагу до теми антібіоманіі. Це пов'язано з 50-річним пацієнтом, який влітку цього року лікувався двома антибіотиками від пневмонії, і у нього розвинувся побічний психіатричний ефект.

Спочатку пацієнт приймав призначений лікарем антибіотик аугментин, через день його замінили на кларитроміцин, ще через два дні родинне коло пацієнта зауважило поступову зміна його поведінки. Через дванадцять годин після припинення лікування кларитроміцином лікарі побачили поліпшення стану. Загалом симптоми тривали близько 36 годин. У клініці пацієнту поставили діагноз – маніакальний епізод, остаточний діагноз – антібіоманія.

Відео дня

Лікарі повідомили про цей випадок в онлайн-журналі BMC Psychiatry. Вони зазначили, що психіатричний ефект був результатом лікарської взаємодії між двома прописаними антибіотиками, а саме кларитроміцином і аугментином.

Що собою являє антібіоманія

Термін антібіоманія, що походить від слів антибіотики та манія, в медичній літературі вперше з'явився у 2002 році.

Два дослідження, опубліковані у 2002 та 2017 роках, узагальнили наявні дані про антібіоманію. Всього було виявлено 47 випадків, до них додані ще 143 випадки, про які повідомили американські органи охорони здоров'я (FDA, Управління з санітарного нагляду за якістю харчових продуктів і медикаментів) і ВООЗ. Виходячи з цих даних, найчастіше до розвитку манії призводить кларитроміцин (з сімейства макролідів), ципрофлоксацин і офлоксацин (з сімейства фторхінолонів).

Ключем до діагностики антібіотікоманіі є тимчасовий взаємозв'язок між призначенням антибіотика і появою маніакальних симптомів. Найважливішим втручанням в такому випадку є припинення лікування, що призводить до зникнення симптомів без необхідності медикаментозного лікування маніакального епізоду.

Основна гіпотеза для пояснення антібіоманіі заснована на тому факті, що деякі антибіотики впливають на рецептори ГАМК, які присутні на поверхні нейронів, що може привести до гіперзбудливості нейронів і пояснити маніакальну симптоматику.

Антибіотична манія була описана у людей у ​​віці від 3 до 77 років (середній вік: 40 років), дві третини з них – чоловіки. Більшість з них не мали психіатричного анамнезу. Згідно з дослідженням 2002 року, опублікованим у Journal of Clinical Psychopharmacology, середня тривалість маніакальних симптомів, викликаних кларитроміцином, становила три дні.

Опублікований у 2017 році в Journal of Affective Disorders систематичний огляд 47 випадків, що згадуються в медичній літературі, показав, що макроліди були причетні до 18 випадків. Ще 18 випадків були пов'язані з прийомом протитуберкульозних препаратів. Сім випадків пов'язують з прийомом фторхінолону, два – з бета-лактамами (велике сімейство антибіотиків), і два випадки пов'язані з іншими класами антибіотиків.

Представники ВООЗ у 2002 р. підкреслювали, що з 82 випадків антібіотікоманіі ципрофлоксацин був залучений у 23 випадках, офлоксацин – у 12 випадках, протитуберкульозний препарат ізоніазид – у 5 випадках, аугментин – у 2 випадках.

Таким чином, макроліди, фторхінолони та протитуберкульозні препарати – класи антибіотиків, найбільш часто асоційовані з антибіотичною манією.

Цей побічний ефект зустрічається вкрай рідко, але автори описаного клінічного випадку наполягають, що він заслуговує на більшу увагу з боку лікарів загальної практики та фахівців в області психічного здоров'я через часте застосування антибіотиків.