Антибіотики – справжні герої

Антибіотики - це клас хімічних сполук, які мають здатність знищувати або уповільнювати зростання бактерій. Вони є потужними інструментами у боротьбі з бактеріальними інфекціями в організмі людини, тварин та рослин. Антибіотики можуть бути природного походження (вироблені мікроорганізмами, такими як бактерії та гриби) або синтетичними (цілком хімічно синтезовані).

Початок епохи антибіотиків

Відкриття антибіотиків пов'язане з роботою різних дослідників у різні періоди історії. Одним з перших відкритих антибіотиків був препарат під назвою пеніцилін, який став першим антибіотиком, що широко використовується. Пеніцилін був виявлений випадково у 1928 році англійським бактеріологом Олександром Флемінгом. Під час своїх досліджень він зауважив, що пліснява Penicillium notatum здатна знищувати бактерії в її оточенні. Цей випадковий відкритий ефект став відправною точкою розробки антибіотика. У 1940 році команда дослідників під керівництвом Ернста Борга та Говарда Флорі розпочала масштабне виробництво пеніциліну, що стало переломним моментом у медичній практиці. З часом були відкриті й інші антибіотики, такі як стрептоміцин, хлорамфенікол, тетрацикліни та багато інших. Ці відкриття суттєво покращили можливості боротьби з бактеріальними інфекціями та врятували сотні мільйонів життів.

Відео дня

Як працюють антибіотики

Антибіотики можуть впливати на бактерії різними способами. Основні механізми дії антибіотиків:

Інгібування синтезу клітинної стінки

• Деякі антибіотики, такі як пеніциліни та цефалоспорини, заважають синтезу клітинної стінки бактерій. Клітинна стінка необхідна підтримки форми і цілісності бактеріальної клітини. Без нормальної стінки бактерії втрачають захист і можуть руйнуватися.

Вплив на білки

• Інші антибіотики можуть впливати на білки бактерій, блокуючи їх синтез або змінюючи їхню функцію. Приклади включають антибіотики аміноглікозидного класу, такі як стрептоміцин, які заважають синтезу білків у бактеріальних клітинах.

Інгібування синтезу ядерних кислот

• Деякі антибіотики, наприклад, хінолони та сульфаніламіди, можуть заважати синтезу ядерних кислот, таких як ДНК та РНК, що призводить до порушення бактеріальної реплікації та транскрипції.

Порушення мембрани бактеріальної клітини

• Наприклад, поліміксини можуть впливати на мембрану бактеріальної клітини, приводячи до її руйнування і виходу внутрішніх компонентів.

Інгібування метаболічних шляхів

• Можуть заважати метаболічним шляхам, необхідним для виживання бактерій. Наприклад, сульфаніламіди можуть пригнічувати синтез фолієвої кислоти, яка є важливою для синтезу нуклеїнових кислот.

Але у світі, де антибіотики стали доступні кожному, настав час думати про інший бік медалі, де інтенсивне і масштабне використання антибіотиків призводить до розвитку антибіотикорезистентності.

Антибіотикорезистентність (або резистентність до антибіотиків) - це здатність бактерій або інших мікроорганізмів чинити опір дії антибіотиків, які зазвичай використовуються для лікування інфекцій. Це створює серйозну проблему в медичній практиці, оскільки ускладнює лікування інфекцій і збільшує ризик поширення інфекцій.

Основні причини антибіотикорезистентності включають:

1. Неправильне або надмірне застосування антибіотиків, у тому числі самолікування, не закінчені курси лікування або використання антибіотиків без рецепта, може сприяти розвитку антибіотикорезистентності.
2. Недотримання правил гігієнічності, погані умови санітарії та недостатній контроль за поширенням інфекцій також можуть сприяти поширенню резистентних штамів бактерій.
3. Застосування антибіотиків у тваринництві та сільському господарстві для стимуляції зростання тварин чи профілактики хвороб також може сприяти формуванню резистентності.
4. Перенесення резистентних штамів бактерій з однієї країни в іншу може погіршити проблему антибіотикорезистентності на глобальному рівні.
5. Відносно небагато нових антибіотиків розробляється, що знижує можливості лікування резистентних інфекцій.

Антибіотикорезистентність створює серйозні проблеми для лікування інфекцій, оскільки звичайні методи стають неефективними. Профілактика антибіотикорезистентності включає розумне використання антибіотиків, дотримання рецептів лікаря, завершення повного курсу лікування та дотримання заходів з контролю інфекцій. Також важливими є наукові дослідження для розробки нових антибіотиків та підходів до лікування інфекцій.

Важливо! Антибіотики обов'язково має призначати лікар. І найкращий варіант, якщо призначення буде обґрунтоване результатами бактеріального посіву з визначенням чутливості до антибіотиків.

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...