АМКУ оштрафував учасників фармринку: подробиці справи

Українські пацієнти за останні роки навчилися ще однієї неписаної істини: ліки дорожчають не від інфляції, а від змовливих апетитів тих, хто їх постачає.

Відео дня

Нещодавно Антимонопольний комітет України (АМКУ) нарешті прокинувся й офіційно визнав: на нашому фармринку є не конкуренція, а гармонійне співіснування двох аптечних богів — "БаДМ" і "Оптіма-Фарм". Ці двоє — як дві половинки одного організму, що координовано піднімали ціни на популярні препарати з 2020 по 2023 рік. Без сварок, без сюрпризів — і, головне, без знижок.

Ціни росли в 3,5–11 разів. Ні, це не фантазія аптечного касира — це висновок державного регулятора. А ви думали, що це просто долар підріс?

За що штраф? За любов до себе.

АМКУ влупив 4,8 мільярда гривень штрафів. Це рекорд. Але питання не в розмірі, а в суті:

Чи щось зміниться для пацієнта, який досі купує "Но-Шпу" по 100 гривень і закриває очі, щоб не бачити цінник на антибіотик?

Спростимо:

>85% ринку – під контролем двох гравців. Це не просто "велика частка". Це дуополія.
Жодної цінової війни – тільки спільне зростання. Як два аптекарі, які домовились, що "дешево продавати – це для бідних ідеалістів".
Пацієнт — як дійна корова, тільки замість сіна — рецепти, а замість молока — готівка.

Фармацевтичне кунг-фу: хто кого?

Ця історія — не лише про ціни, а про механіку системного зловживання. Коли вертикально інтегровані гравці (і дистрибуція, і аптеки, і частково виробники) грають у свою гру, пацієнт завжди програє. Бо що може зробити споживач? Піти до іншої аптеки, яка закупила той же препарат у того ж монополіста?

Що далі? — оптимістичний сценарій для наївних

Теоретично:

менші дистриб’ютори отримають шанс дихати та рости,
аптеки — трохи більше свободи в ціноутворенні,
пацієнти — шанс не продавати нирку за флакон ліків.

Але є одне "але": все це залежить від виконання рішень, судових перспектив і — увага! — політичної волі. А з цим у нас зазвичай як з термобілизною в МОЗ — ніби є, але не працює.

Резюме в таблетці

Фармринок України — це коли двоє грають у дуополію, третій платить. І цей третій — це пацієнт.

Якщо вам здається, що ціни на ліки знову поповзли вгору, не хвилюйтеся — це просто ефект післядії "фармлюбові". І вона, як правило, без презервативів — прямо в гаманець.

P.S. для тих, хто ще мріє про справедливість

Найсмішніше, що з 2020 по 2023 рік українські пацієнти справно переплачували за кожну таблетку, краплі та капсули — мільярди гривень. А коли змову нарешті офіційно визнали й влупили 4,8 мільярда штрафу, ці гроші пішли куди? Правильно — в карман чиновникам.

Не пацієнтам. Не на компенсацію. А просто в чорну діру з назвою "держбюджет", де вони розчиняться десь між тендерами на асфальт у дощ, меморандуми з мертвими реформами й відрядженням когось у Давос.

Вас обікрали, оштрафували крадія — і подякували не вам!

Це, панове, і є суть української фармакоекономіки: ти платиш двічі.