Види наркозу, що застосовуються для проведення операцій

Наркоз (або анестезія) - медична практика, що використовується для тимчасового відключення чутливості до болю або інших подразників, під час медичних процедур або оперативних втручань. Наркоз діє на центральну нервову систему, пригнічуючи її функції таким чином, щоб пацієнт не відчував біль і не був у свідомості протягом певного часу.

Існує кілька видів наркозу, кожен із яких використовується залежно від типу медичної процедури, хірургічного втручання чи інших чинників.

Основні види наркозу:

Загальний наркоз (інгаляційний або внутрішньовенний) є найбільш поширеним видом наркозу, що широко використовується.

Пацієнту надається інструкція з підготовки до наркозу, включаючи тимчасове припинення їди та рідини перед операцією.
Інгаляційний наркоз (через дихальні шляхи)

Відео дня

Інгаляційні анестетики: пацієнт дихає речовинами, що володіють анестезуючими властивостями. Зазвичай це відбувається через ларинготрахеальну маску (ЛТМ) або через інтубацію (введення трубки в дихальні шляхи), якщо потрібний тривалий наркоз. Приклади інгаляційних анестетиків включають севофлюран, ізофлюран, десфлюран та ін.
NB! '"Ларинготрахеальна маска може бути корисною в ситуаціях, коли інтубація трахеї недоцільна або неможлива. Це може включати деякі хірургічні процедури, короткострокову анестезію, а також ситуації, коли пацієнти не можуть бути ефективно інтубовані. Завжди рішення про метод введення анестезії приймає кваліфікований медичний персонал залежно від обставин та конкретного випадку".

Внутрішньовенний наркоз (інтравенозний наркоз)
Внутрішньовенні анестетики: вводяться безпосередньо у вену пацієнта. Цей метод зазвичай використовується для початкового введення анестетика, а потім може підтримуватись інгаляційними анестетиками. Приклади внутрішньовенних анестетиків включають пропофол, фентаніл, тіопентал та ін.
Протягом усієї процедури анестезіолог підтримує стан наркозу, регулюючи дози анестетиків та забезпечуючи рівень анестезії, достатній для підтримки безболісності та відсутності свідомості.

Пацієнта моніторять під час усієї процедури, контролюючи важливі показники, такі як тиск, частота пульсу, рівень кисню у крові та інші параметри.
Після закінчення процедури анестезіолог поступово зменшує підтримуючі дози анестетиків, дозволяючи пацієнту поступово приходити до тями.

Можливі побічні ефекти загального наркозу:

Після пробудження деякі пацієнти можуть відчувати нудоту та блювання. Це може бути пов'язане з використанням анестетиків та інших медикаментів.

Після наркозу у деяких пацієнтів виникають тимчасові головні болі. Це може бути спричинено змінами тиску всередині черепної коробки.
Деякі пацієнти можуть відчувати запаморочення та слабкість протягом кількох годин після наркозу.
Після використання інтубації (введення трубки у дихальні шляхи) деякі пацієнти можуть тимчасово відчувати біль у горлі або гортані.
У поодиноких випадках наркоз може спричинити ускладнення дихальної системи, такі як бронхоспазм, ателектаз (колапс легені) або пневмонія.

Можуть виявлятися алергічні реакції на застосовані медикаменти або матеріали, такі як латекс.
Після наркозу у деяких пацієнтів можуть спостерігатися м'язові болі та дискомфорт.
Може знадобитися час для повного пробудження після наркозу, і в цей період можуть спостерігатися сонливість та дезорієнтація.

Важливо відзначити, що більшість пацієнтів не мають серйозних побічних ефектів від загального наркозу. Кваліфікований медичний персонал ретельно оцінює пацієнта перед наркозом та вживає заходів для мінімізації ризиків та забезпечення безпеки.

Місцевий наркоз

Місцевий наркоз – це метод знеболювання, при якому анестетик застосовується безпосередньо до обмеженої ділянки тіла, щоб блокувати чутливість до болю у цій галузі. Цей вид наркозу дозволяє пацієнту залишатися при свідомості і, як правило, використовується для маленьких хірургічних процедур.

Анестетик може бути введений (наприклад, лідокаїн, бупівакаїн та ін) у вигляді ін'єкції, мазі, спрею або крему. Це залежить від характеру процедури та конкретних обставин.

Анестетик блокує сигнали болю, що йдуть від нервових закінчень в області, що обробляється. Це може бути досягнуто блокуванням нервів на різних рівнях, таких як периферичні нерви або пучки нервів у певній частині тіла.
На відміну від загального наркозу, місцевий наркоз не впливає свідомість пацієнта. Пацієнт може відчувати дотик, але не відчуватиме болю.
Місцевий наркоз можна використовувати для різних процедур: стоматологія, дрібні хірургічні операції, видалення дрібних новоутворень та інші.

Ефект місцевого наркозу тимчасовий, та його тривалість залежить від обраного анестетика. Зазвичай, він надає достатнє знеболювання для виконання конкретної медичної процедури.
Незважаючи на відносну безпеку, місцевий наркоз може викликати деякі рідкісні ускладнення або алергічні реакції, тому лікар повинен ретельно опитувати і оцінювати пацієнта перед застосуванням.

Регіональний наркоз

Регіональний наркоз - це метод знеболювання, при якому анестетик вводиться поблизу групи нервів або спинного мозку, що блокує чутливість до болю у певній ділянці тіла. Цей вид наркозу зазвичай використовується для блокування болю у кінцівках чи інших частинах тіла, зберігаючи при цьому свідомість пацієнта.

Види регіонального наркозу:

Епідуральна анестезія
Анестетик вводиться в епідуральний простір, що знаходиться поза спинним каналом, але поруч із ним.
Спинальна анестезія (пряма анестезія)
Анестетик вводиться в спинний канал, блокуючи нерви, відповідальні за чутливість у певній ділянці тіла.
Периферичні блокади
Анестетик вводиться близько, блокуючи нерви, що іннервують цю ділянку.
Мета регіонального наркозу

Блокування чутливості у певній ділянці дозволяє хірургам виконувати процедури на кінцівках або в інших частинах тіла без больових відчуттів у пацієнта.
Свідомість пацієнта
На відміну від загального наркозу, цей вид наркозу зберігає свідомість пацієнта, і пацієнт може бути в змозі бачити, чути та взаємодіяти.

Регіональний наркоз може використовуватися для широкого спектру процедур, включаючи хірургію кінцівок, операції на тазових та черевних органах, а також для полегшення розродження. Регіональний наркоз може мати переваги порівняно із загальним наркозом, такі як менша ймовірність ускладнень щодо легень та дихальної системи. Однак, як і будь-яка процедура, регіональний наркоз може спричинити рідкісні ускладнення або алергічні реакції, тому він має проводитися кваліфікованим медичним персоналом.

Вибір методу залежить від різних факторів, включаючи тип операції, тривалість процедури, стан пацієнта, переваги анестезіолога та інші клінічні обставини. Комбінація різних методів може використовуватися для досягнення та підтримки наркозу протягом усієї хірургічної процедури.

Важливо, щоб цей процес здійснювався кваліфікованим медичним персоналом, який може ефективно моніторити стан пацієнта та підтримувати рівень анестезії на потрібному рівні.