Відео дня
ВІЛ: наскільки наука просунулась у лікуванні
Вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) називають ретровірус, що атакує імунну систему організму. Ефективних ліків, які можуть повністю знищити вірус в організмі, немає. Але сьогодні є засоби, які дають змогу контролювати хворобу.
ВІЛ-інфекція передається при тісному контакті з рідиною організму, що містить вірус або інфіковані ним клітини, наприклад, через кров, сперму або вагінальні виділення (незахищений статевий контакт, зараження крові, передача вірусу дитині від інфікованої матері). Випадки передачі патогену через кашель чи чхання інфікованої людини або через укуси комара незафіксовані.
Як діє вірус
ВІЛ поступово руйнує певні типи лейкоцитів – CD4+, послаблюючи захист організму проти інфекцій та раку. Тому організм стає чутливим до атак багатьох інших інфекційних агентів. Більшість ускладнень ВІЛ-інфекції, включаючи смерть, є наслідком інших інфекцій, а не безпосередньо ВІЛ.
Звідки з'явився ВІЛ та на які види він ділиться
ВІЛ-інфекція у людей походить від мавп в Центральній Африці, звідки він повільно поширився Африкою, а потім і іншими частинами світу.
Розрізняють два види ВІЛ. Найбільш поширеним та патогенним видом є ВІЛ-1, передбачається, що він виник унаслідок передачі SIV (вірусу імунодефіциту мавп) від шимпанзе (ВІЛ-2 – від мангабеїв).
Обидва види можуть призводити до розвитку серйозного імунодефіциту, проте клінічний перебіг захворювання має деякі відмінності. Глобальна епідемія ВІЛ-інфекції обумовлена переважно поширенням ВІЛ-1, і якщо не зазначено інакше, то під ВІЛ мають на увазі ВІЛ-1.
Як дізнатися, чи є ВІЛ?
При ВІЛ дуже важливою є рання діагностика, оскільки раннє лікування допомагає інфікованим збільшити тривалість життя та знижує ймовірність передачі інфекції іншим людям.
Діагностика включає:
Аналізи для виявлення антитіл до вірусу ВІЛ у крові чи слині.
Аналізи для виявлення РНК ВІЛ у крові.
Повний медичний огляд необхідний для виявлення ознак опортуністичних інфекцій чи онкологічних захворювань (саркоми Капоші шкіри чи порожнини рота).
Які стадії ВІЛ?
Хвороба має три стадії. При отриманні адекватного лікування прогресування хвороби може бути уповільнено.
Стадія 1: гостра ВІЛ-інфекція
У крові є велика кількість ВІЛ, і люди в цей період дуже заразні.
Симптоми можуть з'являтися протягом 2-4 тижнів після зараження та тривати від кількох днів до кількох тижнів. Можливі симптоми включають високу температуру, озноб, висипання, нічну пітливість, м'язовий біль, втому, збільшення лімфатичних вузлів, біль у горлі, виразки у роті.
У деяких людей гостра стадія може протікати майже безсимптомно.
Стадія 2: хронічна ВІЛ-інфекція
Ця стадія називається безсимптомною ВІЛ-інфекцією, або латентним клінічним періодом. ВІЛ активний, але відтворюється дуже низькому рівні.
Без прийому ліків проти ВІЛ період може тривати десять років або довше, але можливо швидше прогресування. Наприкінці цієї стадії кількість ВІЛ у крові (вірусне навантаження) зростає, а клітин CD4 – знижується.
Стадія 3: синдром набутого імунодефіциту (СНІД)
СНІД – найважча фаза ВІЛ-інфекції. Через зниження імунного захисту розвивається велика кількість важких захворювань, які називаються опортуністичними інфекціями.
Діагноз СНІД ставиться, коли кількість CD4-клітин зменшується нижче 200 клітин/мм2 або при розвитку певних опортуністичних інфекцій. Люди зі СНІДом можуть мати високе вірусне навантаження та бути дуже заразними. Без лікування вони живуть близько трьох років.
Лікування
Медикаментозна терапія ВІЛ-інфекції включає:
Антиретровірусні засоби.
Ліки для профілактики опортуністичних інфекцій.
Препарати зменшення виразності симптомів.
Антиретровірусні препарати, які використовуються для терапії ВІЛ-інфекції, розроблялися з урахуванням життєвого циклу ВІЛ. Їхня дія спрямована на пригнічення ферментів (зворотної транскриптази, інтегрази, протеази), які використовуються вірусом для розмноження або прикріплення та проникнення в клітини.
Метою лікування є зниження рівня ВІЛ до неможливості виявлення (менш як 50 копій на мілілітр) та відновлення числа CD4 до нормального рівня. Приймати пероральні антиретровірусні препарати слід щодня протягом усього життя.
Антиретровірусних препаратів понад два десятки, і вони поділяються на кілька основних типів, кожен з яких має відмінний механізм дії:
Нуклеозидні/нуклеотидні інгібітори зворотної транскриптази (НДПТ): змушують вірус ВІЛ використовувати несправні версії будівельних блоків, тому інфіковані клітини не можуть виробляти більше ВІЛ. Абакавір, Діданозін, Ламівудін, Ставудін.
Ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази (ННІОТ): зв'язуються зі специфічним білком, тому вірус ВІЛ не може копіювати себе. Каботегравір, Ефавіренц, Етравірін, Рілпівірін, Невірапін.
Інгібітори протеази (ІП): блокують білок, необхідний інфікованим клітинам для поєднання нових частинок вірусу ВІЛ. Атазанавір, Фосампренавір, Індинавір, Рітонавір, Саквінавір.
Інгібітори інтегрази: заважають ВІЛ створювати свої копії, блокуючи ключовий білок, що дозволяє вірусу впроваджувати свою ДНК у ДНК здорової клітини. Каботегравір, Долутегравір, Ельвітегравір, Ралтегравір.
Інгібітори злиття: блокують проникнення ВІЛ внутрішньо здорових клітин. Енфувіртид.
Інгібітор прикріплення: новий клас ліків, орієнтований на глікопротеїн 120 на поверхні вірусу. Призначається людям, у яких інші методи лікування неефективні. Фостемсавір.
Антагоніст CCR5: блокує проникнення вірусу в здорові клітини, але в інший спосіб, ніж інгібітори злиття. Маравірок.
Інгібітор постприкріплення або моноклональні антитіла: новий клас противірусних препаратів, призначений для дорослих, у яких ВІЛ стійкий до інших методів лікування. Ібалізумаб-вийк.
Дослідження показують, що комбінація, або "коктейль" ліків – найкращий спосіб контролювати ВІЛ та знизити ймовірність того, що вірус стане стійким до лікування.
FDA також схвалило щомісячну ін'єкцію двох ліків для лікування ВІЛ – кабенуву, що складається з рилпівірину (Janssen) та каботегравіру (ViiV Healthcare), для лікування інфекції ВІЛ-1 у дорослих. Ця терапія є першим схваленим для лікування ВІЛ ін'єкційним препаратом тривалої дії (LAI), що вводиться один раз на місяць.
Нещодавно у Великій Британії повідомили, що схвалили застосування цього ін'єкційного антиретровірусного лікування із введенням 1 раз на два місяці. Це дозволяє говорити про те, що рілпівірін та каботегравір – повноцінна схема лікування для підтримки вірусного навантаження на низькому рівні, а ВІЛ – керований вірус, який можна контролювати не щоденною терапією, а лікуванням 6 разів на рік.
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...
