Як нас дурять: про що мовчать виробники Пірацетама?
Якшо у вас в родині є люди похилого віку, ви, мабуть, чули це слово. А якшо ви самі до похилого віку доживете, то з високою імовірністю попробуєте це снадоб’є на власній шкурі.
Пірацетам – є похідною гама-аміномасляної кислоти (природній нейротрансміттер), тобто теоретично може мати активність, і формально не є фуфломіцином.
Однак, зовсім інше питання: чи допомагає він при якихось хворобах? І тут можна дати розгорнуту відповідь...
Ця шняга показана всім для покращення когнітивних (розумових) функцій, поліпшення пам’яті, як порятунок від деменції і засіб спілкування з позаземними цивілізаціями.
За останні десятки років про нього написано багато, і не завжди однозначно. Але в цьому і плюс, бо мало про який препарат на Кохрейні висить аж цілих 5 оглядів:
Пірацетам неефективний при ішемічному інсульті. (Більше того, він сприяв смерті протягом першого місяця лікування, але статистично недостовірно).
Пірацетам не допомагає при деменції і когнітивних порушеннх. (сукупний аналіз 12 ТИСЯЧ пацієнтів!)
Є слабкі докази про ефективність пірацетаму при постінсульній афазії. Ефективність така сама, як і у язикової терапії (в смислє мовної, а не то шо ви подумали, сладострастнікі).
Як це часто буває з "ефективними" препаратами, коли вони не працюють, як заявлено, виробники намагаються знайти для них нову маркетингову нішу. Але пірацетам лишається в прольоті і тут.
Не вдалось встановити чи пірацетам має ефект при дистресі-плода під час пологів.
Пірацетам не допомагає при серповидно-клітинних анемічних кризах.
В результаті, пірацетам, попри свою, хай згасаючу, але популярність – досі не ухвалений FDA.
В розвинених країнах пірацетам переміщається із площини медицини, в паралельну реальність "нейрохакінга". Тобто поїдання умствєнно нєокрєпшими людьми всякої хімії або БАДів, з метою стати "свєрхчєловєками". Ця тема надто обширна, і потребує окремої статті. Згодом.
А тепер гвоздь програми.
Дослідження PASS 1997 року.
Мета: дослідити чи пірацетам допомагає при інсульті, якшо його дати в перші 12 годин.
Результат: різниці між пірацетамом і плацебо – нема, якшо його дати в перші 12 годин.
Все чудово, результат чітко відповідає меті.
І тут би дослідникам поставити крапку, але спонсор вже заплатив гроші, тому починається свистопляска. Дослідники проводять пост-аналіз даних, виділяють підгрупу хворих, яким пірацетам давали в перші 7 годин. А уже з цих хворих виділяють під-підгрупу тяжких пацієнтів. І в них знаходять переваги використання пірацетама. Тут таки,вони з подивом виявляють, що статистична сила дослідження виявилась не такою значною (достатньою), як вони розраховували. І що додаткові смерті в пірацетамовій групі – то дуже ймовірно випадковість.
Цікаво, що в початковому дизайні ніяких поділів на під- і під-підгрупи не було.
Пірацетам – він як техасський снайпер: стріляє по сараю, а потім навколо дірок малює мішені.
Потім науковці одразу ж планують дослідження PASS II, в якому будуть враховані всі недоліки і зауваження до першого дослідження.
Воно починається, пацієнтів набирають.
Проходить кілька років. Незалежні вчені пишуть метааналіз. Звертаються до компанії виробника за результатами дослідження PASS II.
Виробник відмовляється ці дані надати.
Завіса.
P.S. Чи є якась користь від пірацетама? Є, але опосередкована і не дуже очевидна.
Хтось, десь, купив бентлі.
P.P.S. Дарниця! Приуеееееет!!!!
На українському фармринку представлено близько 40 аналогів цього препарату, вартість на них складає від 20 до 250 гривень.