Суїцид: вчасно виявити та запобігти

Незважаючи на те, що суїцид є навмисними діями для передчасного завершення життя, найчастіше це - захисна реакція, яка спрямована на пошук виходу зі складних, іноді безвихідних ситуацій. Людина захищає себе шляхом самознищення, не маючи ресурсу та можливості вийти з труднощів нормальним шляхом.

Існує безліч причин, які призводять до такого страшного рішення, це можуть бути і психічні розлади, зокрема депресія.

Дуже важливо знати максимально багато про особливості поведінки людей, які обмірковують такий крок. Ваша уважність та поінформованість у цьому питанні можуть врятувати життя не одній людині.

Слід почати з того, що існує два класи самогубств, які кардинально відрізняються один від одного. Один називають істинним, а інший демонстративним.

Відео дня

Справжній суїцид є небезпечнішим, оскільки в даному випадку людина детально продумує свої дії до дрібниць, намагається робити все так, щоб ніхто не здогадався про її наміри, а бажання піти з життя настільки велике, що думка інших людей не відіграє жодної ролі. Більше того, інша людина може стати частиною плану, бути не з власної волі втягнутою в "сценарій". Наприклад, самогубство за допомогою поліції, коли відбувається напад із метою провокації. Бажаючий покінчити з життям робить все можливе, щоб поліцейський, скориставшись зброєю, вбив його. У такій ситуації вбивця теж стає жертвою, яка відчуватиме безліч найскладніших переживань, які, безумовно, є психотравмуючими.

Демонстративний суїцид відрізняється нелогічністю, емоціями, що зашкалюють, які можуть дійти до стану афекту, але при цьому подібна поведінка є "криком про допомогу", тією "останньою краплею", яка переповнює чашу терпіння. Людина навіть у такий кардинальний спосіб все ж таки намагається вирішити проблему, звернути увагу на себе.

Виділяють ще один клас суїциду – прихований. Сюди відноситься саморуйнівна поведінка, яка знищує людину не відразу, наприклад, надмірне вживання алкоголю, їзда на величезній швидкості без шолома або використання ременя безпеки тощо.

Ризик суїциду підвищується, якщо людина:

- страждає від психічних розладів чи розладів настрою;

- схильна до вживання алкоголю чи наркотичних речовин;

- страждає від тяжких соматичних захворювань, що викликають страждання;

- втратила робоче місце чи значущі відносини;

- переживає нерозділене кохання;

- стала банкрутом, втратив значні кошти;

- стала об'єктом для знущань, глузувань, цькування;

- стала жертвою насильства;

- переживає смерть ближнього;

- знаходиться на самоті, в соціальній ізоляції;

- не зробила камінг-аут, а відбувся аутинг (наприклад, розголошення сексуальної орієнтації людини без її згоди);

- вже робила спроби самогубства тощо.

Природно, що соціальний статус, стать, вік, місце проживання, сексуальна орієнтація та багато іншого впливають на прояви факторів ризику.

Кожна людина абсолютно унікальна і неповторна, тому складно точно визначити, які саме зміни поведінки свідчать про бажання передчасного відходу з життя, проте варто насторожитися якщо людина:

-розмірковує про тлінність, безглуздість життя, марність і безнадійність;

- часто говорить про смерть, розповідає про те, як вона уявляє свою смерть;

- озвучує свої страхи бути тягарем для інших;

- веде себе дивно, не як зазвичай, мало спілкується з людьми, відмовляється від того, що раніше любила, намагається перебувати на самоті;

- втрачає інтерес до роботи, навчання, хобі;

- змінює режим дня, не хоче доглядати себе, втрачає апетит або навпаки об'їдається;

- відчуває перепади настрою, виявляє агресію чи апатію;

- роздає свої улюблені чи дуже цінні речі;

- вживає багато алкоголю, нескінченно палить, вживає наркотики;

- говорить про біль, про те, що все життя – це страждання, муки тощо.

Дуже важливо поставитися з повною серйозністю до інформації про ознаки суїцидальної поведінки, оскільки слід розуміти, що більшість людей, які роблять суїцид, насправді не хочуть померти. Їм потрібна допомога, вони шукають вирішення проблеми, вихід із ситуації. Часто вони не можуть виносити той біль, проблему, переживання, у яких перебувають і бачать ніякого альтернативного рішення.

Що робити та як допомогти?

Безумовно, людину, яка зважилася на такий крок обов'язково необхідно показати фахівцю, а саме – психіатру. Тільки цей лікар може визначити, чи ця ситуація є проблемою, чи захворюванням. Якщо виявиться, що людина просто переживає не найкращі події у своєму житті, відчуває труднощі – допоможе психолог, але якщо буде виявлено психічний розлад – знадобиться лікування, ймовірно із застосуванням медикаментів.

Однак, слід розуміти, що в момент, який можна вважати небезпечним, не варто відразу говорити про лікарів і психологів. Це може дуже налякати та посилити ситуацію. Для початку важливо з людиною просто поспілкуватися, поставити їй запитання, озвучити свої побоювання. Можливо вона шукає того, з ким можна про це поговорити. Далі дуже важливо вислухати, дати можливість озвучити все, що викликає переживання та біль. Головне – не знецінювати проблему, ні в якому разі не сміятися з почутого, не зневажати. Якщо ви думаєте, що людина готова зробити непоправне, не залишайте її наодинці з собою і спробуйте звернутися за допомогою до психіатра, її родичів, сусідів. Важливо зуміти запобігти найгіршому.

Ще одне дуже важливе і суттєве, що ми можемо зробити для запобігання подібним ситуаціям – приділяти увагу собі, своєму здоров'ю, стану своїх рідних та близьких.

Помічаєте, що надто втомилися на роботі – дозвольте собі відпочити ввечері, краще замовте щось із їжі, а не надривайтеся ще й на кухні. Бачите, що дитина прийшла зі школи в поганому настрої – поговоріть, постарайтеся зрозуміти її проблеми, а не відмахнутися, мовляв, у неї там може бути серйозного. Знайдіть можливість поспілкуватися зі своїми мамами, татами, дідусями та бабусями. Зараз, коли особливо сильні наслідки карантину, їм треба бути почутими, не відчувати самотність. І головне, якщо розумієте, що хтось сім'ї потребує допомоги лікаря – не тягніть, звертайтеся за консультацією, не чекайте, що ситуація вирішиться сама, не думайте про те, що скажуть сусіди чи інші знайомі.

Найважливіше, щоб усі були здорові і не закінчили життя самогубством через відчай чи відчуття самотності та непотрібності.

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...