Відео дня
Вакцинуватись потрібно: аналіз на антитіла до COVID-19 – гроші на вітер
Рівень антитіл до коронавірусу часто розглядається як аргумент того, що вакцинуватися після хвороби не потрібно або того, що вакцинація неефективна. Однак імунітет щодо COVID-19 не залежить безпосередньо від рівня антитіл, тому тестування не становить діагностичної цінності. Про це нещодавно повідомили журналісти "Факти ICTV".
Вони отримали коментарі багатьох фахівців, які просять людей не зациклюватись на вимірі антитіл після хвороби, оскільки вони не гарантують захист. Основні борці з вірусом – Т-лімфоцити, тобто клітинний імунітет.
Лікар медичних наук, патофізіолог інституту фізіології ім. А.А. Богомольця Віктор Досенко також дотримується цієї точки зору. Він каже, що у кожного п'ятого після хвороби антитіла не утворюються, тому орієнтуватися цей показник безглуздо. Він наголосив, що міжнародних рекомендацій щодо необхідності відкласти вакцинацію після хвороби на пів року чи на інший термін немає.
За даними МОЗ, щодня в Україні роблять понад 7,5 тис. тестів на рівень антитіл методом ІФА. Для порівняння, ПЛР-тестів роблять приблизно 30 тис. на день. Середня вартість ІФА-тесту варіює в межах 350–600 грн. Проте лікарі підтверджують, що це фактично гроші, викинуті на вітер.
Рекомендації FDA
На інформаційній сторінці FDA для пацієнтів з приводу тестування на антитіла до COVID-19 сказано, що зараз дослідники не знають, чи означає присутність антитіл несприйнятливість до COVID-19, наскільки сильний захист і як довго він триватиме.
Людям, які отримали вакцинацію від коронавірусу, не рекомендується тестування на антитіла, щоб визначити наявність імунітету від COVID-19.
Що таке антитіла?
Антитіла – це білки, що виробляються імунною системою для боротьби з такими інфекціями, як віруси, вони можуть допомогти запобігти появі цих же інфекцій у майбутньому. Після контакту з інфекцією SARS-CoV-2 (COVID-19) антитіла можуть з'явитися через кілька днів або тижнів, і поки що невідомо, як довго вони залишаються в крові.
Чи використовуються тести на антитіла для діагностики COVID-19?
Тест на антитіла не визначає наявність вірусу SARS-CoV-2 для діагностики COVID-19. Ці тести можуть дати негативний результат навіть в інфікованих пацієнтів (наприклад, якщо антитіла ще не виробилися у відповідь на вірус) або можуть дати хибнопозитивні результати (наприклад, якщо виявлені антитіла до іншого типу коронавірусу). У зв'язку з цим FDA не рекомендує використовувати тести на антитіла для діагностики COVID-19.
Рекомендації Gavi
Gavi – міжнародна організація, глобальний альянс із вакцин. На думку представників Gavi, поточні тести на антитіла SARS-CoV-2 не призначені для оцінки рівня захисту, що забезпечується імунною відповіддю на вакцинацію COVID-19.
Вчені ще не встановили "кореляти захисту" – точну концентрацію антитіл, необхідну для запобігання інфекції чи хворобі, тому навіть позитивний тест на антитіла не може однозначно підтвердити, що хтось захищений.
Іншими словами, лише позитивний тест на антитіла не означає автоматично, що рівень антитіл є досить високим, щоб захистити від інфекції COVID-19. На додаток, антитіла різняться за своєю здатністю нейтралізувати вірус. Нарешті, антитіла – це не вся імунна система, різні типи лейкоцитів сприяють, наприклад, запам'ятовуванню патогену, щоб наступного разу можна було викликати більш швидку відповідь.
COVID-19 – час поглянути по-новому на діагностику
Організм людини постійно стикається з вірусними та бактеріальними інфекціями. Особливістю сучасного періоду є пильна увага до гуморального імунітету при вірусних інфекціях, тому може скластися враження, що антитіла захищають від SARS-CoV-2.
Якщо згадати патологічну фізіологію, як теорію інфекційного процесу, то всі інфекційні агенти можна розділити на позаклітинні та внутрішньоклітинні. Тих та інших організм повинен розпізнавати та знищувати, що й робить імунна система, використовуючи неспецифічні й специфічні адаптивні механізми.
Внутрішньоклітинними можуть бути як віруси, вони відносяться до облігатних внутрішньоклітинних агентів, так і бактерії, які можуть бути як облігатними, так й факультативними.
Від особливостей процесу залежить розвиток імунної реакції: якщо патоген внутрішньоклітинний – реалізується один сценарій, спрямований на формування клітинного імунітету, коли інфіковані клітини знищуються іншими клітинами, які працюють на імунну систему. При позаклітинному механізмі працює інший сценарій, який базується на антитілах, нейтрофільних гранулоцитах, моноцитах, макрофагах, які можуть знайти, захопити, зафіксувати та нейтралізувати позаклітинний інфекційний агент.
Багато світових експертів робили ставку на ефективність гуморального імунітету при COVID-19, однак більш логічним було б говорити про клітинний імунітет. Т-лімфоцити з'являються та зберігаються тривалий час, незалежно від того, чи були антитіла класу M та/або G в будь-якому титрі. У кращому випадку антитіла можна розглядати як опосередковане свідчення того, що в організмі був вірус.
IgM – це антитіла з великою молекулярною масою, які в тканини, включаючи слизові оболонки, не проникають та взаємодіяти з внутрішньоклітинним вірусом не можуть. Це саме можна сказати й відносно імуноглобулінів IgG, які також циркулюють тільки в крові.
Єдині, хто можуть проникнути всередину слизової оболонки та потрапити на поверхню клітин – імуноглобуліни класу А, однак їх не більше 10% та вони не можуть проникати всередину уражених клітин, де має відбуватися взаємодія з патогеном. Перебуваючи на поверхні, вони можуть захистити від нових агентів, які намагаються проникнути в організм, проте на поточну ситуацію з поширенням всередині клітин SARS-CoV-2 вони не впливають.
Базуючись на патологічної фізіології, діагностику та лікування SARS-CoV-2 спочатку слід було б розглядати з точки зору клітинного імунітету. Вірус вражає епітелій легень, поширюючись таким способом. У такій ситуації необхідні спеціальні лімфоцити – Killer T Cells, які навчені розпізнавати та чітко й безжально знищувати клітини з вірусом: немає інфікованої клітини – немає подальшого поширення.
Найімовірніше, пильна увага до гуморального імунітету багатьох вчених у всьому світі пов'язана не з недоліком розуміння механізмів роботи імунної системи, а з доступністю та повсюдною поширеністю методів дослідження антитіл.
Якщо говорити про дослідження клітинного імунітету, то такий легкий, простий й дешевий метод, як Елайза (Elisa), або імуноферментний аналіз (ІФА), не підходить для діагностики, але він може використовуватися для визначення рівня антитіл до будь-яких антигенів.
Однак більш модифікований метод, який стає все більш популярним у світі протягом останнього року – Еліспот (Igra-Elispot - Interferon-Gamma Release Assay), може застосовуватися для виявлення специфічних антигенів коронавірусу. Широке використання В- та Т-клітинних Elispot-тестів в діагностиці дозволило б якісно посилити моніторинг імунологічного статусу та вибору тактики лікування.
Сьогодні в Україні Еліспот-тестування практично не використовується, й це добра можливість для лабораторій почати заповнювати наявну нішу. Для цього, безумовно, необхідно донести людям інформацію про переваги методу, що створить попит на цей вид діагностики.
